І сказав Вован: -Я ваш вирок!
В сучасній історії доволі парадоксів, бо як це не дивно звучить, але найбільшим український націоналістом і бандерівцем є ніхто інший, як сам Президент РФ Володимир Путін, бо ніхто за нього не зробив більшого задля від'єднання України від Росії. Не вірите? А ви подивіться самі неупереджено як сильно була інтегрована Україна в економічному і соціальному обширі з РФ у 2000 році і що маємо на 2020-й? Різниця просто не до порівняння! А хто це все зробив? Однозначно: Путін! Путін! Путін! Хоча воно одночасно і Хуйло – ніде правди діти: усі Совка ми діти. Зауважте на одне чітке явище: Україна завжди мусіла відповідати на санкції чи скорше: репресії,– з боку РФ, а не була їх ініціатором. А за тим всім стояв і є виключно особисто Вова Путін, який динамічно роз’єднує Україну з РФ, за що від імені Степана Бандери йому щира вдячність і орден «Богдана Хмельницького» за цей подвиг.
Та повертаємось до наших баранів, тобто: до зе-електорату. Ви знову здивуєтесь з парадоксу, що погрожуючи під час передвиборчої риторики у бік Петра Порошенка безнадійно мудрими словами: – Я ваш вирок! – Володимир Зеленський насправді став вироком для свого електорату в сукупності з Петром Порошенком, яких єднає безкінечно багато своє і чуже злато. Давайте розбиратися детальніше з тими, хто любить читати надбагато і навіть думати над прочитаним.
Не відкрию великої таємниці, що після розвалу СРСР і появи 24 серпня 1991 року Незалежної Світової Держави Україна – вона, люба Ненька, дотепер ще залишається уламком Совка і отою псевдо-державою УРСР з усією ментальність пост-колоніального соціуму тотально патроналістичного за своєю свідомістю, не виключаючи і автора цього допису. Я про то написав у своєму роздумі «Сучасність і «Правитель» Нікколо Макіавеллі» щодо хвороби на «вождізм» і все інше з тим пов’язане. (https://spavedfront.io.ua/s218079/gosudar_nikkolo_makiavelli)
Не думаю, що хтось з тих, хто реально побував у Совку-соцтаборі, буде спростовувати моє твердження, що в СРСР влада – це все, а проста людини – ніщо. Сучасна Північна Корея (КНДР) є дублікатом саме СРСР. Багато мушу пояснювати тим, хто в СРСР не жив, але за ним і всім тим страшно ностальгує в стилі Мураєвих та іншої нечисті, що навіть непристойно вимовити: опазижо! (ОПЗЖ). Перепрошую, але з пісні слова не викинути, хоча і варто пі-пі-пікать. Просто споглядаючи на цей «оргазм від маразму» у мертвяків, які борсаються за життя, цілком зрозуміло, чому СРСР розвалився і хто «просрал великую державу», а зараз руйнують ще одну, бо срать – не будувать!
Отже: імперія розвалилася, а сутність влади лишилася і це легко побачити по Білорусії та РФ, як і придивившись добре – і на Україні. Звичайно, що є різниці в сюжеті та виконавцях, але суть – одна. Для всіх Президент є якби сакральна персона з божественними повноваженнями творити оте диво, щоб усім було добре і гарно. Не менше. А ще краще, щоб стало добре тим, кому зараз погано, за рахунок тих, кому занадто добре було до цього. Пригадуєте Помаранчеву революцію 2004-2005 років? Право вибору, тобто демократію, ми тоді відстояли, але як поставилися до Віктора Ющенка? Другий після Бога! І не інакше! Не даремно чоловіка так пробило на зіркову хворобу, що дотепер там десь в захмарних висях блиндикає.
А який зі свого прем'єрства Юлія Тимошенко подіум влаштувала! Королева бала! Щодня нові наряди та їх переміна, скрізь одна вона найкраща, ну просто – богиня! А з того всього кого обрали новим Президентом України? Зека Віктора Януковича, як доброго господарника і «тверду руку» – цей порядок наведе і всім дасть в масть. Дав! І отримав у відповідь! Копняк! Але всі знову чекали дива-дивного від хлопа масивного та стався не «ах!», а банальний крах. Хоча як автору двох українських революцій варто в Києві зафіксувати пам'ять про Януковича і поміняти голову з жіночої на його в монументі, вибачте на слові, що «Родина-мать», а потім урочисто усе-усе те убожество наніц зламать.
Наступний, обраний з одного заходу Президент України Петро Порошенко ще більше був «ах!-ах!» – то ж олігарх! Усе знає і все уміє! А що вже гарно піє! Очікували життя в шоколаді навіть для тих, хто йому не раді в Раді. Така в нас Верховна Рада завжди неначе з шоколаду, а вже коли ти там: сам їм – іншому не дам! Через то і бійки, чвари та «гнилі базари». Як не старався хлоп, але «до стінки» і його майже приперли вже - оп! А щоб не вистигла лазня – вибрали в президенти блазня! І настав час облизня!
(далі буде)
Богдан Гордасевич
Львів-Рясне
12 червня 2020 р. (7528)