Про співтовариство

Розміщуєм історії, притчі, оповідання на духовну тематику, духовну музику.
Велике прохання-не влаштовувати теологічних дискусій, а поважати релігійні переконання інших людей. Хами ,войовничі атеїсти і любителі флуду будуть занесені в ЧС.
Вид:
короткий
повний

Короткі історії для душі

20 березня. Щастя дітей

Якось ішов дорогою мудрець, милувався красою світу і тішився життям. І ось стрівся йому чоловік, що згорбившись двигав велетенський тягар.
-Навіщо прирікає себе на такі страждання?-запитав мудрець.
-Я страждаю заради щастя своїх дітей та онуків,-відповів чоловік.-Мій прадід все життя страждав заради щастя діда, дід страждав заради щастя мого батька, і я буду страждати все життя, тільки щоб діти мої й онуки були щасливі.
-А чи був хтось щасливий у твоїй сім'ї?-запитав мудрець.
-Ні, але мої діти і внуки будуть щасливі!-відказав нещасний чоловік.
-Неписьменний не навчить читати, а котові не виховати орла!-мовив мудрець.-Спершу навчися сам бути щасливим, а тоді зрозумієш, як ощасливити своїх дітей та онуків!
(с)

"Волшебная ваза"

.

Жил-был бедняк. И жилье у него было бедняцкое — маленький грязный домишко, в котором мыши гнезда обустраивали да пауки паутину плели. Люди старались в дом его не заходить — чего в разруху бедняцкую соваться?

И вот однажды подарили бедняку вазу небывалую. Хотел он сначала вазу эту продать — к чему ему такая красота? — но потом залюбовался, и рука не поднялась на базар ее отнести. Нарвал тогда бедняк полевых цветов, поставил в вазу — еще краше она стала.

«Нехорошо, - подумал бедняк, - что такая красота рядом с паутиной стоит».

Очистил он домишко от паутины, тараканов да мышей вывел, отмыл полы, с полок пыль вытер, печь заново побелил. И оказалось, что домишко его не убогий вовсе, а достаточно теплый и уютный.

Вот и задумаешься тут — что это было? То ли вазу волшебную человеку тому по-дарили, то ли и не бедность вовсе была причиной разрухи в его дому.

19 березня. Проповідь для пораненого

Проповідник ішов полем, де нещодавно відбувся запеклий бій. Він помітив пораненого, підійшов до нього і співчутливо спитав:
-Не хочете, щоби я прочитав вам Слово Боже?
Поранений відповів:
-Я втомився і вмираю від спраги. Було би краще, якби ви принесли мені трохи води.
Проповідник приніс пораненому води, солдат випив її і сказав:
-Дякую. А тепер піднесіть мою голову і підкладіть що-небудь під неї.
Проповідник скинув пальто, згорнув його і обережно підклав під голову пораненого.
-Мені холодно,-тремтячи, сказав він.
Проповідник мовчки скинув свою теплу сорочку і вкрив нею пораненого.
Поранений глянув провіднику у вічі, усміхнувся і сказав:
-А тепер почитайте мені Слово Боже.

Часто турбота про ближнього-найкраща проповідь.
(с)

О страхе

.

Жил-был человек, который всего боялся. Он боялся темноты, пауков, злых людей. И вскоре из страха вообще перестал входить из дома. Шел мимо странник. Человек впустил его на ночлег и рассказал о своей беде. Странник ему и говорит:

«Есть страх, которого бояться не нужно, и если ты его познаешь, то никакой другой страх тебя уже не испугает. Иди, ищи его. А как страшно тебе станет, так ты сразу молиться начинай. И да хранит тебя Бог».

И пошел человек искать страх, которого не нужно бояться, хотя и было ему очень страшно. Он шел через холодные горы, темные леса. Шел вдоль глубоких рек, по берегам соленых морей. Когда ему становилось страшно до жути, он начинал Богу молиться, и страхи отступали.

Так обошел он всю землю и понял, что бояться по-настоящему нужно только одного: остаться без Бога.

Недаром говорят: познавший страх Божий ничего не боится.

18 березня. Рибалка і лісничий

Старий рибалка ледве-ледве волік в'язку дров, зібраних у лісі. На мості він стрінувся з лісничим, який давно чекав нагоди відімстити старому за те, що той своїм благочестивим життям вводив його в сором.
Розгніваний, лісник забрав у старого хмиз і жбурнув у воду. Рибалка почвалав додому, опустивши голову.
Навесні наступного року ріка вийшла далеко з берегів. Сталося так, що старий ішов по тому самому містку і помітив схвильованого лісника. У того син впав у воду, і течія відносила його чимраз далі. Рибалка кинув в'язку дров, яку ніс, стрибнув у воду і врятував хлопчика.
Лісник так зворушився, що зміг лише вимовити слова:
-Пробач мені.

Хто кого переміг? "Не дозволь, щоб зло тебе перемогло, але перемагай зло добром" (Рим.12,21)
(с)

Пустое сердце

.

Жил-был человек, который никак не мог насытиться. Бывало, все ест да ест, уж и утроба полная, а есть все хочется. Как придет домой - давай тут же орать на всех:

— Кормите меня, есть хочу!

Он и по врачам ходил, которые внутренности да кишки лечат, но ни один лекарь не смог его горю помочь. И вот как-то попал он к доктору, который в сердце человеческом разбирался. Доктор послушал, послушал, как у того человека сердце бьется и говорит:

— Голубчик, а сердце-то у вас — пустое! Вот когда сердце ваше наполнится, тогда и аппетит зверский пройдет.

— А чем же мне сердце, доктор, наполнить? Может, лекарство какое от напасти этой есть?

— Нет, голубчик, мы — доктора — этим не занимаемся. Вы уж сами о своем сердце позаботьтесь. А то запущенное оно у вас...

Недаром говорят, полная утроба пустое сердце не наполнит.

17 березня. Порядні люди

Короля Пруссії Фрідріха ІІ(1712-1786) ще за життя прозвали "Великим", оскільки він насправді був видатним державним діячем. Крім того, його любив народ, який чи не найбільше цінував справедливість короля. У пізні роки його життя люди ласкаво називали короля "старий Фриц". Він часто ходив у народ, щоб краще пізнати його потреби і клопоти. І кожен міг, не церемонячись, звернутися зі своїм проханням особисто до короля.
Якось старий король відвідав в'язницю. Він довго розмовляв з ув'язненими, передусім, питаючи про вчинений злочин і ухвалений вирок. Особисто бесідуючи з кожним ув'язненим, король на превеликий подив дізнався, що всі мешканці в'язниці сидять там безневинно. На одного звели наклеп, інший вважав, що потрапив туди через помилку, ще інший пояснював свою присутність несправедливістю судді. Король терпляче вислухав усіх. Врешті-решт черга дійшла до чоловіка, що сидів, глибоко похнюпившись. На питання, що його так пригнічує, той відповів:
-Ваша величносте, я-шахрай. Почалося все з того, що я почав прогулювати заняття в школі. Пізніше почав ухилятися від повсякденної роботи. Моїх старих батьків це вельми смутило. Та я був лайдаком. Через лінь я скоро вліз у борги. Потім почав красти. Тепер усе моє життя зруйноване. Ах, як хотів би я все це виправити!
Опісля старий король звелів начальнику в'язниці:
-Цей чоловік-єдиний негідник серед усіх цих порядних людей. Виженіть його геть, щоб він не псував інших!
(с)

Богат ли он?

.

Однажды мудреца спросили об одном человеке, богат ли он.

— Не знаю, — ответил тот. — Мне лишь известно, что у него много денег.

— Значит, он богат?

— Быть богатым и иметь много денег — не одно и то же, — ответил мудрец. — По-настоящему богат лишь тот, кто вполне доволен тем, что имеет. Тот же, кто старается иметь больше того, что имеет, беднее того, кто ничего не имеет, но при этом доволен своей участью.

16 березня. Запорука миру в родині

По сусідству жили побожна і безбожна сім'ї. Безбожні сваряться без упину, а в оселі вірних повсякчас тиша і розуміння.
Жінка безбожного каже чоловікові:
- Піди-но до сусідів і роздивися, чому в них завжди все так добре.
Пішов той, заховався і спостерігає. От бачить, жінка миє підлогу. Раптом щось привернуло її увагу, і вона побігла на кухню. У цей час чоловік її дуже поспішав і зачепив ненароком відро, розливши воду.
Й от приходить жінка, просить пробачення у чоловіка і каже:
-Пробач милий, я винна.
Він:
-Ні, це ти пробач, я винен.
Безбожний чоловік засмутився і пішов додому.
-Ну що, бачив?
Чоловік:
-Так!
Жінка:
-Ну і що?
Чоловік:
-Зрозумів усе! В нас усі ПРАВІ, а них усі ВИННІ.
(с)

Набрать 100 баллов

.

Жил-был некий человек. Умер он и оказался на небесах. Возле жемчужных ворот его встретил ангел:

— Чтобы пройти через эти ворота, ты должен набрать 100 баллов. Рассказывай мне обо всех добрых делах, которые ты совершил на земле, а я буду говорить, сколько баллов ты заработал.

— Хорошо, — ответил человек, — я прожил со своей женой пятьдесят лет и ни разу не изменил ей, даже в сердце своем.

— Прекрасно! — воскликнул ангел. — За это ты получаешь целых три балла!

— Три?! — изумился человек. — Ну хорошо. Всю свою жизнь я ходил в церковь, платил десятину, помогал бедным.

— Великолепно! — воскликнул ангел. — Это достойно двух баллов.

— Только два?!! — удивился человек. Я открыл бесплатную столовую, работал доме престарелых.

— Достохвально! Ты заслужил еще четыре балла, — сказал ангел.

— Четыре?!! — в отчаянии закричал человек. В таком случае в рай можно попасть только по Божьей благодати!!!

— Тогда проходи!