22 квітня. Урок життя

Звернулися два брати до Бога:
-Навчи нас великої науки життя.
-Добре, відповів Всевишній,-я прикличу вас, коли будете готові.
Один брат вирішив чекати на знак з неба, а інший вирішив встигнути в житті якомога більше до тієї години, коли Бог покличе його до учнівства. Він збудував дім, посадив сад, виростив дітей, написав книгу, вчився у людей, вчив людей сам і поспішав, щоби встигнути якомога більше. Він лягав пізно, вставав рано, але весь час відчував, що багато чого не встигає, що відкладає на завтра більше, ніж зробив сьогодні.
А перший брат, знай, чекав на знак і підганяв час, щоб якнайшвидше взятися до справжнього діла. Але наблизився час смерти й обидва брати звернулися до Бога:
-Ми чекали Твого поклику все життя. Ми хотіли стати Твоїми учнями, щоб, пізнавши велике вчення, перемінити світ.
-Людина не потребує знаку,-відповів Бог.-Ви хотіли дістати знання, щоб перемінити світ, але поки один хотів, інший невтомно трудився. Та настав для вас останній час, і ви покидаєте цей світ. Озирніться і погляньте, що залишаєте ви після себе. Один з вас побачить свої діла, а інший-тільки хотіння. Справжній учень,-промовив Бог,-не той, який бажає, а який бажаючи, творить.

(с)