29 лютого. Літери

-О мудрецю!-промовив учень.-Поясни мені, будь ласка, мій сон. Широкою дорогою, весело спілкуючись, прямують літери різного розміру. Одні такі великі, як надута повітряна куля, а інші менші. Інколи поряд з дорогою по ледь помітній стежині шмигають, взявшись за руки, пари різних літер. Вони невеликі порівняно з тими, що прямують по дорозі і вміщаються на цій стежинці. Їх дуже мало, цих пар. Великі літери позирають на них спогорда і з презирством, але ті не звертають на те уваги. Всі літери доходять до воріт-широких на дорозі, яку вони перегороджують, і вузьких на стежинці. Великі літери, відштовхуючи одна одну, намагаються пройти спочатку через вузький вхід, але вони такі великі, що їм це ніяк не вдається. І тоді, зітхнувши, вони вільно проходять через широкі ворота і зникають за ними. Пари ж літер, навіть взявшись за руки, вільно проходять через вузькі ворота, хоча видається, що туди може пройти тільки одна невелика літера. Що ж це означає?
-А які були літери?-запитав мудрець.
-Літери "Я" і пари літер "Т" та "И". Вони виглядали, як "ТИ"
-Я-це его людей, а тому воно роздуте до велетенських розмірів. Ворота вузькі-це вхід у Царство Небесне. Его не може перебувати там. Йому місце за широкими воротами, що ведуть до загибелі, і люди переважно ідуть цим руйнівним шляхом. Дві літери, що йдуть, узявшись за руки, втратили своє его і розчинилися в Бозі. "Існуєш тільки ти!"-подумки твердять вони. Вони чисті часточки Господа. Для них і тільки для них завжди відкрита брама Царства Небесного, і ніхто не заступить їм дороги!
(с)