11 лютого. Посудина з оливою

Прийшов до царя якось чоловік і запитав, чи той не знає, як спасти себе від прогрішення? Цар повелів йому наповнити посудину оливою по самі вінця і пронести через місто, не розливши жодної краплини.
-Якщо проллєш хоч краплину,-мовив цар,-то будеш без голови.
Він дав наказ двом зброєносцям з оголеними мечами іти за ним назирці і негайно виконати присуд, щойно виллється крапля.
Сталося так, що саме в той час в місті був ярмарок, і вулиці були загачені людом. Але наш чоловік був настільки пильним і обережним, що не розлив ні краплини.
Зраділий, він повернувся до царя.
-Що ти бачив навколо себе, коли йшов містом?-запитав той.
-Нічого,-відповів він,-я не роздивлявся, тому що пильнував оливу.
-Добре,-сказав цар,-так і чини. Припади усією своєю увагою, почуттями і серцем до Бога та до Його волі-як до тієї посудини, наповненої оливою. Так ти спасеш себе від гріха.
(с)