1 лютого. Наші потреби

Жив на світі один чоловік, який вірив у Бога всім серцем. Він мав зошит, куди записував свої потреби: коли Бог виконував якусь із них, чоловік ставив навпроти неї позначку. Увесь зошит був списаний потребами і проханнями. У того чоловіка був знайомий-безвірник. І чоловік молився за нього без упину, аби той прийняв Ісуса Христа.
Та настав день, коли побожний чоловік помер. Серед його речей знвйшли той зошит, в якому поряд з потребами стояли позначки, але крім однієї-крім тієї, в якій йшлось щоб той безвірник навернувся до Бога. Дізнавшись про це, безвірник покаявся й увірував в Господа.

Бог виконує наші потреби. Але це може статися за рік чи два, а може й за десять. Неважливо! Головне-чекати й вірити.
Той чоловік молився за свого друга понад п'ятдесят років. І начебто не дочекався... Та Бог вислухав його.
(с)