15 січня. Проповідь біля каміна

Один парафіянин, який раніше щонеділі брав участь у літургії, перестав ходити до церкви. Минав час, чоловік не з'являвся в церкві, і священник вирішив навідатися до нього. Двері в його будинок були відчинені, і священник зайшов до оселі. Колишній парафіянин сидів сам-однісінький перед каміном. Побачивши священника, він кивнув йому головою, привітавшись, і жестом запросив сісти. Зручно примостившись, священник розглядав полум'я, що гарно вигравало у каміні. Чоловіки мовчали. За кілька хвилин священник зненацька підвівся, взяв щипці, схопив ними палахкотливу головешку і відклав її убік, далеко від вогню. Опісля сів знову. Мовчанка тривала. Самотня головешка перестала палати і тільки ледве червоніла, а згодом зовсім охолола і почорніла. Священник знову встав, узяв щипці і поклав охололу головешку назад у вогнище. За мить вона запалала так само, як і решта. Відклавши щипці, священник мовчки попрямував до виходу, і коли дійшов до порогу, почув:
-Дякую за відвідини і проповідь. Цієї неділі я обов'язково прийду.
(с)