12 січня. Мудрість Божа

В одного правителя при дворі жив мудрець. Якось правитель звернувся до нього з питанням, як йому осягнути мудрість Бога.
-Складне питання дали ви мені, пане,-відповів мудрець.-Дозвольте мені подумати день-два.
-Гаразд,-згодився той.
Минуло два дні. Прийшов мудрець до правителя і, замість відповіді, попросив подумати ще чотири дні.
Минуло чотири дні, і мудрець попросив про новий термін.
-Дайте, пане, ще вісім днів.
Правитель насупився.
-Ти жартуєш? Мабуть, скоро попросиш шістнадцять днів на роздуми, а згодом і тридцять два. Коли ж ти врешті відповіси мені?
-Вгадали, пане,-спокійно відповів мудрець.-Саме так би і сталося. Щодо відповіді, то ви вже отримали її.
-Як?!-здивувався правитель.-Про мудрість Бога ти не сказав мені нічого, а тільки просив про нові і нові відтермінування.
-Це і є моя відповідь,-сказав мудрець.-Твоє питання, пане, не до снаги нікому. Воно схоже на гору. Як дивишся на неї здалеку, вона виглядає великою, а коли підходиш до неї ближче, вона стає ще вищою, і що більше ти наближаєшся, то вище вона здіймається і стає просто велетенською, а ти почуваєшся малим, нещасним і нікчемним. І якщо гору годі обійняти руками, то як же ти хочеш, пане, розумом обійняти Того, хто сотворив і гору, і людину.
Зрозумів правитель слова мудреця, підніс святобливо очі до неба і прошепотів:
-Так, неосяжна для нас мудрість Господня.

"О глибино багатства, мудрости і знання Божого! Які незбагненні його постанови і недослідимі його дороги!" (Рим. 11,33)
(с)