11 січня. Притча про заздрість

У лікарні в одній палаті лежали два важкохворих чоловіки. Один лежав під вікном, а ліжко іншого стояло біля дверей.
-Що там видно у вікні?-якось запитав той, що лежав біля дверей.
-О!-пожвавішав перший.-Я бачу небо, хмари, подібні до звірів, озеро й ліс удалині...
Щодня той, що лежав біля вікна, розповідав сусідові про те, що відбувається надворі.
Він бачив човна, рибалок з щедрим уловом, дітей, що бавляться на березі, юних закоханих, що тримаються за руки і не відводять одне від одного блискучих очей.
Поки він спостерігав за всіма цими вельми цікавими подіями за вікном, його сусіда катувала глуха злість. "Це несправедливо,-міркував він.-За які заслуги його поклали біля вікна, а не мене,і чому я мушу дивитися на двері з облупленою фарбою, поки він милується краєвидом з вікна"
Одного разу той, що лежав біля вікна, сильно закашлявся і почав задихатися. Він намагався дотягнутися до кнопкивиклику медсестри, але йому забракло сил. Сусід тільки спостерігав за тим, що відбувається. Він легко міг натиснути на свою кнопку, але не зробив цього.
Невдовзі перший затих і випростався у своїй постелі.
Коли його винесли, сусід попросив медсестру, щоб його самого переклали до вікна. Медсестра виконала прохання, перестелила постіль і, переконавшись, що хворому зручно, попрямувала до дверей. Раптом її спинив здивований вигук:
-Як так може бути! Це вікно виходить на глуху сіру стіну! А той, хто помер, розповідав мені, що бачив ліс, озеро, хмари, людей... Як же він міг усе це бачити з цього вікна?
Медсестра сумовито усміхнулася:
-Він не міг бачити взагалі; ваш покійний сусід був сліпий.
-Але навіщо? Навіщо він розповідав це все мені?
-Він, мабуть, хотів вас трохи підбадьорити; у нього було добре серце...
(с)