7 січня. Велич Бога неосяжна

У четвертому столітті жив богослов-святий Августин. Одного разу вирішив він написати книгу, щоб розповісти читачам, який насправді Бог. І от зранку сів він за стіл і написав назву книги: "Про Бога". Однак далі книга не посувалася-усе, що спадало йому на думку, видавалося недостатнім. Він розумів, що Бог набагато величніший, і дуже хотів відобразити цю велич у книзі.
Відчувши, що від цих думок у нього заболіла голова, Августин вирішив погуляти на свіжому повітрі. Й от, чвалаючи берегом моря, Августин побачив хлопчину, що бавився в піску. Хлопчик викопав на березі ямку і шматком глиняного горщика переливав у неї воду з моря. Зустрівшись поглядом із хлопчиком, Августин привітався і спитав:
-Що поробляєш, хлопче?
Той відповів:
-Я, дядьку, хочу перелити море в цю ямку!
"Які ж наївні ці діти,-подумав Августин.-Він глиняним черепком хоче вмістити величезне море в цю малу ямку!"
Але коли він відійшов на кілька кроків, його зненацька осяйнула думка:
-Але ж я прагну зробити те саме! Великого і Вічного Бога своїм дрібним розумом умістити в книгу!
(с)