Коли не хочеться переживати ту мерзоту, яка є, краще думати про те, чого вже тут давно нема. Раніше воно ще траплялося, але вже й тоді, коли я застав його, воно трималося на межі зникнення. То були дрібниці, які здавалися курйозними, одірваними од первісного смислу. Приміром, моя баба казала:
— Вітя, постав віник ік строці!
Або:
— Чого ото віник лежить не к строці?
Те дивне словосполучення вимовлялося не так, як тут написано, а разом — ”ікстроці”, ”некстроці”, причому з наголосом...
Читати далі...