***

Християнство почало проникати до Східної Європи задовго до Володимирового хрещення 988-989 рр. Вже у середині ІХ ст. візантійські джерела повідомляють про хрещення народу рос і його князя, хоча й це хрещення, ймовірно, не було першим. Нам відомо про хрещення князя Бравліна наприкінці VIII ст. Боспор узагалі віддавна був християнським: у Першому вселенькому соборі в Константинополі (325р.) брав участь Боспорський єпископ. А у 449 р. рішенням Егейського церковного собору було утворена Скіфську єпархію. За повідомленням Феофана Сповідника, 528 р. до візантійського імператора Юстиніана І звернувся цар гуннів Горда з проханням прийняти християнство, що й сталося.

Поза сумнівом, християнство багато чого запозичило з інших релігій і вчень і вміло синтезувало колишні язичницькі вірування, тобто фактично злилося з язичництвом. У християнську культуру Русі перетекло багато звичаїв та обрядів давнини, а найбільш шановані язичницькі боги поєдналися з культами різних святих. Так, Перун трансформувався в пророка Іллю, Велес поєднався зі святим Власієм, Діва-Мокоша набула образу різних богородиць тощо. Численні традиції, народні звичаї та обряди календарного циклу увійшли в церковні обряди, відбилися у християнських традиціях і фольклорі. Увібравши в себе багато язичницьких «беззаконь», християнство, по суті, істотно різнилося від ортодоксального (канонізованого) християнства. У посланні краківського єпископа Матвія (середина ХІІ ст.) йшлося: «Народ же руський, незліченний і чисельністю своєю подібний до зірок, не дотримується правил істинної віри та настанов істинної релігії… ганебно заблуканий не лише в богослужінні Тіла Господня, але і у розірванні шлюбів та перехрещенні, а також в інших церковних таїнствах. Із самого початку свого хрещення він сповнений всіляких облуд, а вірніше сказати – єретичного нечестя, він сповідує Христа хіба що за ім’ям, а справами ж зовсім відкидає. Бо не бажаючи бути у згоді ні з Латинською, ні з Грецькою церквою і відокремившись від обох, згаданий народ не має стосунку до прийняття таїнств ані за тим, ані за іншим (обрядом)».

А ірландський монах-місіонер Святий Колумба, що у VII ст. проповідував у землях слов’ян, зазначав, що цей народ скоріше вмре, ніж відмовиться від своїх богів.