***

— Я дивлюсь на це питання дещо ширше. Поза всяким сумнівом, Росія перебуває у тому стані, що й Німеччина після Версальського договору. До 1998 року я дуже часто бував у самій серцевині Росії, у Сибіру. Там живуть люди, які навіть сьогодні те, що думають, те і кажуть. У мене там багато друзів. Вони, справді, ошелешені: були великим народом, мали таку імперію, атомною бомбою всім погрожували, усі їх боялися. Навіть ці «хохли» слухали їх і мовчали, а зараз усі співчувають. Це крає серце російського патріота. Їх можна зрозуміти. Певним чином така ситуація впливає на політику Москви. Росія відчуває, як казали раніше, своїм нутром, експансію Китаю. Коли я приїздив уперше у 1982 році до Іркутська, то китайців і в’єтнамців не бачив, а в 1998 році там майже весь готель «Ангара» віддали китайцям. Мені казали, що на той час (1998 року) в Іркутській області та Забайкаллі їх було 3%. Сьогодні старі друзі телефонують мені і кажуть, що там їх уже більш як 5%. Я особисто твердо переконаний, що землі аж до Уралу китайці спокійно перехоплять у найближчі 50 років.

«Ми з китайцями живемо дружно, у нас немає проблем, вони заявили, що з Росією воювати не будуть, а прийдуть сюди мирно, піднімуть цю землю і нагодують нас і себе» — це слова глави Хабаровського краю Ішаєва, сказані у 1998 році. То який моральний, фізичний та інший вплив на російську душу справляє ця глиба, що висить над нею? Це — дійсність, і її треба брати до уваги.

— Що станеться, якщо істинна історія, яку Ви пишете, проб’є собі дорогу (в цьому у мене немає сумнівів)? Які будуть наслідки для росіян і українців, що перебувають у полоні чужих міфів?

— Міг би дуже довго говорити на цю тему. Сьогодні нам потрібно вже зрозуміти, що переборювання українцями один одного є для нас смертельною небезпекою.

Наслідком для росіян буде те, що раз і назавжди росіяни перестануть бути претендентами на українську землю й українську історію, українську церкву і все наше українське. І від цього, мені здається, вони не постраждають. З огляду на їхній націонал-шовінізм, вони, звісно, до такої психологічної розв’язки сьогодні не готові, але їм потрібно до цього готуватись.

В. Білінський