Дурні хохли не бачать правди (Присвячується Токару)

Україна. Рекомендації Міжнародного валютного фонду Україні також можна вважати досить «успішними». Факти виявляються ще вражаючими, якщо зробити стислий аналіз показників статистичної звітності щодо стану економіки за період 1990-2000 років.
1. Промислове забезпечення сільського господарства. Зменшилося виробництво: тракторів у 26,3 раза; тракторних сівалок у 28,6; рядових жаток у 65,34 кормодробарок у 21,3; автонапувалок для великої рогатої худоби у 26,9; мінеральних добрив у 2,1; хімічних засобів захисту рослин у 45,9 раза.
2. Виробництво автомобілів зменшилося у 6,1 раза; металорізальних верстатів у 28,1; ковальсько-пресових машин у 30,4; вугільних очисних комбайнів у 7,4; рудникових електровозів у 375 разів.
3. Виробництво радіоприймальних пристроїв зменшилося у 21,3 раза; телевізорів у 60,5; магнітофонів у 352; персональних компютерів у 5,1 раза.
4. Виробництво бавовняних тканин зменшилося у 15,3 раза; вовняних тканин в 11,1; лляних тканин у 29,8; шовкових у 41; панчішно-шкарпеткових виробів у 11,1; білизняного трикотажу в 37,3; верхнього трикотажу в 9,9; взуття в 14,6 раза.
5. Зменшилося виробництво м»яса в 6,8 раза; ковбасних виробів у 5,1; тваринного масла в 3,3; борошна в 2,5; продукції з незбирального молока в 9,2; жирних сирів у 2,7; цукру-піску в 3,8; крупів у 3,3; консервів у 3,8 раза.
6. Виробництво препаратів для лікування серцево-судинних захворювань зменшилося у 2,4 раза; протитурбекульощзних препаратів у 5 раз; вітамінних препаратів у 4,3 раза.
     До цього слід додати, що паралельно зі спадом виробництва відбувалося спрощення його структури, тобто почало різко скорочуватися виробництво продукції обробної промисловості та високотехнологічних виробництв у її складі. Ми бачимо, як в Україні здійснюється політика деіндустріалізації, руйнації науково-містких виробництв і відповідальної інфраструктури, підрив основ суверенного існування і шансів на самостійний розвиток. Різко збільшився борг України, який нині становить майже 14 млрд доларів. Газета «Урядовий курєр» (№ 192, 17.10.2002) повідомляє, що «за відносним критерієм у 2001р. рівень бідності в Україні становив 27,2 відсотка, тобто 13,1 млн населення країни не взмозі були підтримувати життєвий стандарт, який домінує в нашому суспільстві…»
Негативні приклади співпраці інших країн з Міжнародним валютним фондом можна продовжувати, проте, мабуть, слід звернутися й до власного, вітчизняного досвіду. Сьогодні, впроваджуючи «демократичні реформи, яким немає альтернативи», ми маємо майже 83 відсотки громадян України, які живуть за межею бідності, а зовнішній борг становить 13,9 млр. Дол. Як писала газета «Київський телеграф» (10-25.02.2001): «Україна стоптала не одну пару взуття, «йдучи назустріч» вимогам МВФ. Може перевзутися?» Напевно, давно слід «взути» українські уряди, які живуть розумом «західних вчителів», і «взути» в постоли, щоб жили власним розумом.

Кілька думок!
Не слід зупинятися на цифрах: достатньо піти до магазину чи на ринок, щоб пересвідчитися, яке «лайно» ВАМ (нам) «парять», починаючи від продуктів харчування, закінчуючи, що там Вам на думку спаде. Наче ми не можемо курудзи чи курей вдосталь виростити.
Не розумію, я таких патріотів, чи дурний чи убогий (емоції), чи не розуміє, щоб добре жив американський фермер, український має бути злиденним жебраком, або взагалі його бути не повинно, конкуренція – ринок!!!
Цікаво: Засуха – кум Кучми – з жінкою (обладміністрація Київської обл.) все сільське господарство Київщини зруйнували. З 1897 року Україна забезпечувала російйську імперію цукром, потім союз, сьогодні імпортують цукрову тростину і все інше. Підприємства цими дядями було попередньо викуплені ( прихватизовані) і здані в металобрухт, якщо буде можливість зроблю фото і викладу те, що залишилося від Григорівського цукрового заводу, як приклад.
«Совхоз Петровський» нашого району був чуть чи не найбільшим в УССР, не лишилося ані чого.
Доки українські підприємства дорізають на металобрухт, ці дяді наживаються на величезному імпорті ЛАЙНА. А всі «недорізані» підприємства, які щось виробляють українське обкладені не посильними податками. Кіоски з лайном «Все по (задаром лайно всього по 5грв.)»
Пан Токар - поважний патріот, он за бібліотеку воює, ну такого я не розумію http://blog.i.ua/community/662/207306/?p=0 Де він там побачив українців? По них усіх «вишка» плаче, за розкрадання і руйнування української економії! «Ринку» захотілося.
Сьогодні така кількість долбойобів розвелася, які про ефективних власників розповідають, ринкову економіку, ринок землі. Був у мене тут спір про доцільність ринку землі.
ЗЕМЛЯ – не повинна бути об"єктом продажу, бо вона не має ціни (вона має вартість). Людина може тільки отримати право володіти своєю ділянкою в селі. Всі інші землі мають належати державі і суспільству вцілому. Якщо фермерство, то механізми користуванням землею, рентна плата, договір про догляд і дбайливе використання .
Хто цього не розуміє! На початку 90-х промисловість поділили – людям ВАУЧЕРИ, АКЦІЇ, ще якихось папірців натикали, чи отримав хтось, хоча б копійку. Зараз тикають свідоцтва на паї, а потім беруть землю в довгострокову аренду, що називаєтсья з кінцями. Народ лишиться з голою дупою – голодранці. Зараз по ТВ часто показють протести людей через землю, та й самі вони на собак перетворюються, в гонитві за наживою, бо можна продавши шмат землі куш зірвати, втрачають всі людські чесноти. Не своє ділять і одні і інші.