***
- 22.10.15, 14:42
- Просвіта
Ні. Ви знаєте, через цю людину, вона називалась Ганна Половинка, це покійна мама мого вже покійного чоловіка Василя, я побачила оцей інший лик України. А потім я згадала, що я таких людей зустрічала, просто їх ми рідко зустрічаємо. Оце така тиха шляхетність, це така вишуканість у кожному жесті, і така дискретність і любов… коли вона рве бур’яни, коли вона робить їсти, коли вона заносе в хату щось мені поїсти, і коли вона строго мені каже: "Наташка, от ти почала співати оці духовні напіви, ти вже не можеш того кинути, дитино". І всьо, і пішла… І я розумію, що вона мені щось таке тяжке сказала, що я ще не розумію.
0
Коментарі