• У тексті військової присяги УПА було чітко сформульовано мету боротьби – здобути Українську Соборну Самостійну Державу, а саму клятву адресовано рідному народу та землі.

 

• Кожен член ОУН був зобов’язаний знати тлумачення символіки національного та організаційного прапорів. Зі збірника вишкільних матеріалів (1950р.): «Українським національним прапором є синьо-жовтий прапор. Розуміється його як синє голубе небо і українські лани золотої пшениці, наповнені гарячим сонцем. Синьо-жовтий прапор – символ живучості краси і природної сили українського народу».

 

• Ліквідація тіла командира УПА стала важливим таємним завданням для чекістів, і його вони виконали на відмінно: минуло багато років по загибелі Головного командира УПА Романа Шухевича, а місце його поховання залишається невідомим.

 

• Основна мета діяльності ОУН(б) – «боротьба за суверенну соборну Українську Державу, за владу українського народу на українській землі», а також «проти комуністичного світогляду», «за розвал московської тюрми народів».

 

• Із наказу Головного командира УПА Романа Шухевича – «Тараса Чупринки» від 14 жовтня 1947 року: «…Визнається день 14-го жовтня 1942 року днем постання УПА».

 

• Уперше назву Українська повстанська армія «Поліська Січ» ужито в наказі Тараса Бульби-Боровця №21 від 16 листопада 1941 року.

 

• Статистика свідчить: Українська повстанська армія та підпілля ОУН не мали «буржуазного» характеру. Землероби переважали як серед місцевих, так і з-поміж немісцевих повстанців.

 

• Збройні виступи проти представників Третього рейху бандерівці почали здійснювати ще восени 1942 року. Цим пояснюється спроба пов’язати дату створення УПА зі святом Покрови.

 

• Поляки прагнули спільної з українцями свободи від Російської імперії, притому йшлося про спільне існування в межах польської держави. Коли ж українські революціонери услід за поляками виголосили прагнення до незалежності, то на них одразу було навішено ярлики «колаборанти» і «бандити».

 

• Степан Бандера запропонував усім членам ОУН вивільнений через ув’язнення час приділити посиленому навчанню: декому завершити університетську науку, решті здобути знання від початкового рівня.

Вояк УПА топче радянський і нацистський прапори. Дереворит Ніла Хасевича.

В 1945 году советские школьники подарили американскому послу деревянное панно с изображением герба США. В панно было вмонтировано подслушивающее устройство. После обнаружения устройство было представлено в ООН в качестве доказательства подлости Сталина.

Це не роман чи "документалка" з сухими датами та цифрами, тут самі Кіборги розповідають як і чому захищали летовище, що їм довелось пережити, про побратимів, як вони добровільно йшли туди, на захист.  От лежиш, читаєш, іноді натрапляєш на рядки про смерть, жахливу, детально таке тут не описується, але і від розуміння того, що люди розуміли на що йшли, і повертались туди, заради людей, Батьківщини, в душі все перевертається і ти в шоці відкладаєш книгу, просто думаєш, дивлячись у стелю, намагаєшся збагнути. Стільки емоцій від книги у мене давно не було, і тут ще підсилює те, що це не просто на реальних подіях, а взагалі дійсно було, з перших уст своїх захисників. На емоціях тут можна багато зайвого написати, і це не передаси в невеличкому пості, тому просто читайте

Росія навмисне топить україномовні кліпи, які вибиваються в рейтингу YouTube, ставлячи тисячі дизлайків.

Прошу, не полінуйтеся прочитати і поширити. Воно того варте.

Ютуб нещодавно запустив рейтинг музичних відео за країною.

Українці розчаровано дізналися, що в нас низькопробна російськомовна попса посідає найвищі місця в рейтингах.

Шкода, але я чогось іншого навряд чи очікував від українців.

Але днями промайнула новина, що україномовний кліп гурту KAZKA “Плакала” вийшов на перше місце в рейтингу українського Ютубу.

А далі за допомогою Валерія Неспайлика я відкрив, що новим україномовним кліпам 2018 року, імовірно, автоматично накручують тисячі дизлайків.

[ Читати далі... ]

Андрій Шараскін, командир роти, а тепер речник ДУК ПС, із позивним «Богема», брав участь в обороні Донецького аеропорту.

— Я знаю, як почалася оборона аеропорту, тому що ми спілкувалися з «Редутом», командиром 3-го полку спецназу. Вони пробули там весь час якраз до початку жовтня. Ми з ним ротувалися в одну ніч. Його пораненого забирали, а я на бусику приїхав. Ми потім згадували цей епізод, що от були поруч, але не пересіклися.

Мої хлопці з ним дві доби були і дуже високо його як командира оцінювали. Говорили, що справжній чоловік, за яким можна іти куди завгодно.

Так от, оборона аеропорту почалася, як і все в Україні, з того, що не віддавали чіткі накази, ішло загравання, полк спецназу перенаправили взагалі у військкомат у Донецьку. І вони на ротацію їздили туди-сюди. Аеропорт працював у звичному режимі в квітні й частину травня. Спецназівців не було ні видно, ні чути, хоч вони охороняли весь периметр від можливих провокацій.

У Донецьку люди виходили на проукраїнські мітинги, тітушки їх били, підрізали й убивали. Причому ці проукраїнські мітинги в Донецьку були набагато більші, ніж у тому ж Маріуполі.

У Донецьку було дуже багато проукраїнськи налаштованих нормальних людей, які намагалися протидіяти «Русской весне». Але було вже багато «засланих козачків», потім оці всі так звані неблагополучні елементи, яким була роздана зброя, все інше…

Але почалося все дуже просто, коли один з автобусів спецназу повертався в аеропорт з ротації, з того місця, де вони жили, і його заблокували спеціальні «бабусі» з іконами: «Для чого ви сюди приїхали, бандерівці?»

А хлопці були всі в красивій формі — у мультикамі. Мультикам рік тому був рідкісним. Але це ж спецназ: вони всі в налокітниках, у тактичних окулярах, красавчики. І без бронежилетів, бо спецназ тоді не використовував бронежилети. У них не було прописано бронежилет навіть за їхнім забезпеченням.

От «бабусі» їм: «Ви фашисти, ви американці, ви ще хтось». І тоді вони вирішили дислокуватися безпосередньо в аеропорту. Новий термінал працював у звичному режимі, вони заїхали в старий, з якого все забрали і перенесли в новий. І ним не користувались, була просто пилюка — і все.

І ось оці люди — 3-й полк спецназу, який перебував там, — вони фактично перші взяли на себе удар. Вони були в цей час у старому терміналі, коли співробітники СБУ — зрадники просто відкрили двері й запустили на диспетчерську вежу, в інші місця цих терористів. Ті себе абсолютно розслаблено почували й спокійно сиділи там.

Тоді нашим не дали наказу відразу зачищати. Тільки після того, як в аеропорту вже накопичилась якась сила і коли виник перший конфлікт, коли «борт» не міг приземлитися, тоді прислали авіацію й віддали наказ зачистити.

Спецназ успішно справився з цією задачею: зачистили й закрили термінал для польотів. От із цього часу почалася епопея оборони Донецького аеропорту. Наші взяли під контроль повністю всі позиції. У той час там були обладнані літні душі, техніка, всі склади. Усе, що там було, усе й залишилось.

Уривок з книги "АД 242. Історія мужності, братерства та самопожертви"

Все інтерв'ю Андрія тут https://history.vn.ua/book/hell-242-history-of-courage-brotherhood-and-self-sacrifice/12.php

Могила що на фото знаходиться в селі Нова Миколаївка Дубенського району.Події пов'язані з цією могилою відбулися в 1943році,німці приїхали потягом з міста Кременець та минаючи інші господарства попрямували в обійстя О.Годованого.На той час дома перебували господар з жінкою та одна з дочок,інша дочка Надія в цей час пасла корову а сини Дмитро та Стасік були в іншому селі.Німці спалили господарство разом з господарями та дочкою,підставою слугувало те що сини перебували в повстанцях.....!!!Через кілька років Дмитро та Стасік загинули, підірвали себе в криївці оточенні більшовиками та похоронені на цвинтарі села Буща. А четверта дитина Надія Олексіївна пережила страшні часи війни, її нащадки живуть в селищі Смига та доглядають за цією могилою. По їх розповідях я коротенько розповів історію однієї могили!!! Вічна пам'ять!!!