Українці, за подіями під Верховною Радою 31 серпня 2015 року розділилися на два табори ворогуючих:

• Табір Президента;
• Табір Свободи.

Дякуючи закордонній Диверсійній групі (ДГ), пролилася кров, є 200-ті.

Обидва табори борються за мир в Україні, хоча шляхи досягнення миру в них суттєво відрізняються.

Силові структури натхненно допитують свободівців. Дістають їх телефони. Розшукують. Брешуть. Ховаються за димами.

Свободівці натхненно вимагають діяти по правді. Але, треба згадати Тараса Шевченка: „Правда в кожного своя!”

Тим часом дякуючи діям ДГ, Київ задихається в диму. Державою лунають вибухи. Окупанти порушують мир, коли їм це зручно, коли є цілі на мушці.

Табір Президента очікує, що за змінами до конституції Опозиційний блок і інші промосковські партії (ОБ і КО ) почнуть агітацію згідно виборчих законів України.

Між тим, Запорозька область. Токмак.

4 вересня забігла жінка. Їй треба було стаціонарний телефон, аби подзвонити до СБУ!

Розповіла про робітника Центру соціального, що назвався В’ячеславом Білецьким. Вона стала свідком, як цей „робітник”, замість виконувати свої службові обов’язки з обслуговування пенсіонерів, немічних, відкрито вів антиукраїнську пропаганду, закликав до війни з Києвом на боці Путіна. Критикував усю українську владу. Особливо дістав на горіхи Президент України. Закликав до відновлення СССР. Працював натхненно і не ховаючись, переконаний у власній захищеності.

Тобто, поки український табір готується до виборів, поки одні партії зачиняють членів інших партій під домашні арешти, ОБ і КО готує Україну до війни, розвідують настрої, налагоджують контакти, планують де можуть ДГ ховатися і в кого.

Бойовики зазнали удару у відповідь на свою збройну провокацію і панічно вимагали "спалити "Градами" Новгородське".

Сили АТО перехопили істеричні радіопереговори терористів і російських військ під Горлівкою. Запис перемов та відео з місця подій опублікувала агенція "ЛІГАБізнесІнформ".

Зазначається, що на записі йдеться про епізод, коли Збройні Сили України завдали удару у відповідь по позиціях російсько-терористичних військ під Горлівкою. За даними бійців 43-го окремого мотопіхотного батальйону ЗСУ, 15 серпня ворог обстріляв українські позиції з автоматичного станкового гранатомета (АГС). У відповідь вояки застосували стрілецьку зброю, станкові гранатомети та 82-мм міномети – тобто зброю, відведення якої не передбачене Мінськими угодами. Потрапивши під відплатний вогонь ЗСУ, російські бойовики почати хаотично просити підмоги та підтримки артилерії та "Градів", щоб "спалити на***й Новгородське", де базуються підрозділи української армії.

Під час перемов терористи доповідають про втрати в результаті удару у відповідь, але підтримку їм лише обіцяють за 10 хвилин. За даними українських бійців, обіцяна "через 10 хвилин" допомога бойовикам так і не надійшла, зазначається у повідомленні.

(Обережно, на записі присутня нецензурна лексика).

ДЖЕРЕЛО

КОМЕНТАРІ ВАТНИКІВ БУДУТЬ ВИДАЛЕНІ, А ЇХ АВТОРИ ВІДПРАВЛЕНІ У БАН.

Один із звичаїв українського народу зобов’язував кожного члена роду (родини) на час набуття зрілості досконало вивчити і знати свій родовід до сьомого покоління.

Людина живе у роді, для роду і через рід. Звідси й обов’язкове знання власного родоводу. Кожен повинен знати своє походження, своїх батьків, дідів і пращурів, за звичаєм, до сьомого коліна:

·        Перше коліно – я;

·        Друге коліно – батько і мати;

·        Трете коліно – два дідусі та дві бабусі;

·        Четверте коліно – чотори прадіди і чотири прабабці;

·        П’яте коліно – вісім прапрадідів і вісім прапрабабусь;

·        Шосте коліно – шістнадцять щурів і шістнадцять щурок;

·        Сьоме коліно – тридцять два  пращури і тридцять два пращурки.

Оце і є дерево роду. В його верхівї розташовуються 32 гілки материнських і 32 гілки батьківських. Всього у верхівї дерева розгалужуються 64 гілки. По 64 гілки має  й кожна окрема гілка – батьківська та материнська.

З давніх часів людину, яка не знала свого родоводу, вважали безрідною. Тому батьки ще змалечку привчали своїх нащадків до всього, що знали про свій рід і народ, та вшановували всіх померліх родичів. Надія Бугай, педагог.

/Український народний календар, 2009, Преса України, 2008 /