Про співтовариство
всіляке сприяння захисту народу і теренів України від зовнішніх загарбників і внутрішньої зрадиШукати в архіві
Путін залишив нам три-чотири місяці, – генерал СБУ Скіпальський
- 02.04.16, 23:45
Родоначальник української контррозвідки, двічі заступник голови СБУ, голова Спілки офіцерів України, генерал-лейтенант Олександр Скіпальський уважно спостерігає за діяльністю своїх колег. Одні їх дії він жорстко критикує, інші схвалює, а про якісь взагалі вважає за краще мовчати.
Скіпальський завжди в курсі подій, які відбуваються у найзакритіших державних структурах, що дозволяє йому бути незамінним експертом в питаннях держбезпеки і оборони, хоча не про все він має право говорити. Здебільшого саме тому кожну відповідь він добре продумує, ретельно підбираючи слова.
У бесіді з UA1 Скіпальський повідав, про що він раніше ніколи не розповідав у своїх інтерв'ю (і чому), про ймовірність появи майора Мельниченка №2, а також про «бариг» у великій політиці, про яких йому відомо абсолютно все.
Армію довго і планомірно розвалювали через побоювання, що військові можуть скинути владу, яка скомпрометувала себе.
Після обвинувального вироку ім'я Надії Савченко не сходить зі сторінок газет, і не лише в Україні. Зараз з'явилися версії, що пояснюють безуспішні спроби української сторони її звільнити. Зокрема – жорстка критика Генштабу і всього армійського керівництва, яку дозволяла собі льотчиця, а також не надто сильне бажання бачити її в Україні у статусі нардепа. Причина справді в цьому?
Ці версії мають право на існування, проте я більш схильний вірити неофіційній інформації – за звільнення Савченко росіяни хотіли відкриття коридору в Крим.
Крім того, Путіну не так просто її звільнити. Це означає визнати, що все було сфальсифіковано, тенденційно, необ'єктивно. І що він отримає натомість? В Україні немає адекватного ресурсу для обміну Савченко, а її звільнення – це іміджеві втрати для нього.
Практично безпосередньо з моменту захоплення Савченко нею займалися російські спецслужби. Невже наша контррозвідка не могла вирішити питання її звільнення на початковому етапі – на основі особистих домовленостей, грошей, зрештою?
Ні, не могла. В Україні ніколи не велася робота щодо зацікавлення грошима працівників російської прокуратури, ФСБ, Служби зовнішньої розвідки. Це завжди викликало страх і незручності. Нікому навіть на думку не спадало, що це може знадобитися.
Зате всередині країни агентура завжди працювала чітко. Не секрет, що була практика впровадження інформаторів у радикальні політичні рухи, такі як «Свобода», «Правий сектор». Власне, вони й склали потім основу добровольчого руху. Скажіть, нинішні масові арешти серед добровольців – це результати діяльності впроваджених спецагентів?
Ситуація ось у чому. Армію довго і планомірно розвалювали через побоювання, що військові можуть скинути владу, яка скомпрометувала себе. Військовим аж до сьогодні говорили: політика – не ваша справа. Однак це брехня, бо навіть ведення війни є особливим методом політики.
Путін нам залишив три-чотири місяці до виникнення громадянського конфлікту, який перетвориться на суспільний вибух і змете всю країну.
Через це Збройні сили очолювали люди, які тримали військових у покорі й одночасно розвалювали армію. Офіцерів-патріотів «вибивали» з часів Кучми, і в армії не сформувалася природна готовність до захисту країни.
І раптом війна, важкий переломний момент. Армію розвалено, керівництво країни розгублене й перелякане – що продемонструвала опублікована доповідь РНБО. Але у народу спрацював інстинкт самозбереження – почали формуватися добровольчі загони, волонтерський рух. І якщо подивитися сьогодні на те, що зробив народ, постає питання – а що зробила влада?
Нічого, щоб викрити провал під Дебальцевим, під Іловайськом. Не розслідувала, як міг якийсь підполковник запасу Стрєлков, який грався в ігри, обдурити всіх наших начальників та провести колону на марші понад 60 км до Донецька. І те, що наші льотчики хотіли бомбити цю колону, але їм не дозволили.
Хтось має відповісти. А хто це може запитати? Тільки народ, ті добровольчі сили, які об'єдналися. Тому було прийнято рішення скомпрометувати й розділити їх. І тут співпали позиції таємних намірів Росії та наших очільників, які перелякалися і дали відповідну команду спецслужбам. Вони краще відпустять реального сепаратиста – начальника вінницької поліції, а посадять пацана, який віз у кишені десять патронів.
Частина агентури, про яку ви говорите, яка була впроваджена раніше, спрацювала на розкол добровольчого руху та його компрометацію. Це принцип «розділяй і володарюй».
І дуже добре, що, наприклад, Дмитро Ярош це зрозумів, вчасно відгородившись від частини своїх послідовників.
А сьогодні збереглася практика впровадження інформаторів у нові політичні проекти, які лиш зароджуються? Приміром, того ж Яроша чи Саакашвілі?
Хочеш не хочеш, а знання оперативної обстановки вимагає таких дій, і не слід цього боятися. Мене особисто не лякає слово «агентура». Я знаю, що це потужна зброя, якщо її правильно використовувати, і якщо агентура патріотично налаштована.
Боятися слід того, що люди, які нею керують, переймаються не безпекою держави, а тим, як прислужитися руйнівникам цієї держави.
Частина агентури, яка була впроваджена раніше, спрацювала на розкол добровольчого руху та його компрометацію.
Я ніколи раніше цього не говорив, але сьогодні роблю це, тому що Україна знаходиться в дуже небезпечному становищі. Путін нам залишив три-чотири місяці до виникнення громадянського конфлікту, який перетвориться на суспільний вибух і змете всю країну.
Тому потрібно називати речі своїми іменами, а народ має бути готовий до того, що цю владу доведеться змінювати. Шляхом проведення демократичних виборів, народних зборів. Без перезавантаження, без тотальної зміни кадрового складу нинішніх керівників, які прийшли і сіли на старі схеми, ситуація в країні не зміниться.
Головна особливість нинішнього політичного процесу – це постійні нічні наради, таємні домовленості, закриті зустрічі. Але періодично інформація про них спливає – поки на рівні міністрів, їх заступників. Як ви вважаєте, чи можлива поява майора Мельниченка №2, який «зіллє» вже не середню ланку, а перших осіб держави?
Та вже давно пора б. Але чи можливо це сьогодні – я не знаю. Особисто мені така інформація ні до чого – я й без того знаю, хто такий президент Порошенко, хто такий Ложкін. Я знаю Яценюка з часів Чернівців – під чиїм патронатом (в тому числі й силових керівників) він затверджувався, хто його проштовхував у банківській системі.
Не так важливо отримати інформацію – важливо, щоб люди, які їх вибирали, зрозуміли: не можна довіряти владу авантюристам і пройдисвітам.
А що стосується таємних зустрічей, то це почерк не державних діячів, а бариг. У таких інтригах зароджувалося становлення первинного капіталу: де вступити в змову, де ціни підняти, де скупити ваучери. І, на жаль, цей почерк перенесли на систему управління державою, а це зовсім інша категорія. Це не призведе до стабільності та перемоги. Вони самі себе знищать.
Ви були противником публікації стенограми засідання РНБО з приводу захоплення Криму. Однак з ініціативи деяких нардепів вона потрапила у відкритий доступ. Хто був у цьому зацікавлений – росіяни чи українські політики?
Думаю, з огляду на насиченість російською агентурою наших верхніх ешелонів влади, у Росії вже давно була копія цього документа, так що навряд чи це цікавило росіян.
А ось можливості спецслужб інших країн це, безумовно, розширило. Аналізуючи кожне слово, поведінку, вони отримали реальне уявлення про потенціал нашої влади.
Ця публікація – чергове перенесення прийомів ведення бізнесу на прийоми державного управління. Зробили це виключно для боротьби з конкурентами.
Але боротися з конкурентами в бізнесі – це одне, а боротися з опонентами у розбудові держави – зовсім інше. Вийшло, як з унтерпришибєєвською вдовою – самі себе висікли.
Понад 20% присутності іноземного капіталу в ключових сферах промисловості – це вже небезпечно.
Сергій Пашинський (глава парламентського Комітету з питань національної безпеки і оборони – ред.) ніколи б не прийняв цього рішення самостійно – у нього не вистачило б потенціалу на озвучування такої інформації. А якби навіть і спробував, то система контррозвідувальних заходів держави повинна була виявити це й унеможливити.
За великим рахунком пан Грицак (Василь Грицак, голова СБУ – ред.) повинен завести кримінальну справу на Пашинського або в процесі розслідування вийти на тих, хто реально санкціонував це.
А реально видно, що таке рішення схвалив Олександр Турчинов, який теж не мав на це повного права, оскільки це не лише його сфери стосувалося, але й інших, де він не є експертом. Значить, потрібно брати вище… Але маємо те, що маємо. Це показує рівень мислення і зрілості наших очільників.
Ви згадали про насиченість країни російською агентурою. Зараз дуже багато чинів українських спецслужб не можуть пояснити свого добробуту. Це результат корупції, «кришування» схем чи плоди співпраці з розвідками інших країн?
Важливий і добре законспірований агент може отримувати прибуток від іноземної спецслужби. Але цінність агента в його конспіративності. Тому навіть якщо спецслужби платять, вони не дозволяють використовувати з розмахом отримані гроші.
Лише два-три відсотки із загальної кількості тих, про кого ви говорите, можуть отримувати плату від іноземних спецслужб та розвідцентрів. Решта – це результат ерозії совісті, коли тотально вся правоохоронна система пронизана злочинцями в погонах. І небезпека в тому, що вони вразливі.
От уявіть: ви – начальник митниці й домовляєтеся зі своїми іноземними колегами про врегулювання якихось проблем. Іноземні спецслужби тут же підставлять «колегу», який дозволить вам втягнутися саме настільки, аби ви підписали все, що запропонують. Так відбувалося у нас, особливо останні кілька років на Донбасі.
І ніхто не досліджував, скільки фур зі зброєю під виглядом контрабандного товару завозилося раніше за перевіреним маршрутом в Україні, коли прикордонники і митники брали під козирок, як у нас було заведено. Ось де небезпека, ось чому ми зараз у такому становищі.
Наш оборонний комплекс зараз намагається будь-якими способами, будь-якими обхідними шляхами озброювати ворога, який з нами воює.
І боротися немає можливості, тому що пішла кругова порука, а іноземні спецслужби, як маріонетками керують окремими нашими капітанами і майорами, а не тільки генералами.
З огляду на такий стан речей як сприймати те, що топ-менеджмент українських держкомпаній часто повністю складається з громадян РФ? Наприклад, як у стратегічно важливому «Укргазвидобуванні»?
Це питання абсолютного нереагування з боку президента як головнокомандувача і керівника системи безпеки, Турчинова як голови РНБО, голови СБУ. Причини різні: непрофесіоналізм, небажання щось змінювати, загальні зв'язки з Росією – все в комплексі.
У цивілізованих державах, які турбуються за свою безпеку, є пороги допустимості. Якщо є понад 20% присутності іноземного капіталу в ключових сферах промисловості, це вже вважається небезпечним.
А ми віддали все. Навіть оборонний комплекс зараз намагається будь-якими способами, будь-якими обхідними шляхами – через Білорусь або ще якось, але озброювати ворога, який з нами воює.
Війна йде не лише на сході – в СБУ постійно говорять про спроби терактів на мирних територіях, яким вдалося запобігти. Як ви вважаєте, в умиротвореному і далекому від боїв Києві можлива реалізація сценарію терактів, що сталися в Парижі, Брюсселі?
Я б не проводив аналогію. Сита, добросерда Європа поводилася так, що сама собі підклала міну. Спецслужби не реагували на потенційні загрози. Свою роль зіграла й відмінність світоглядів: благодушному європейцю важко зрозуміти й розібратися у позиції мусульман.
Якщо європейські спецслужби вийдуть на слід тих, хто диригував терактами і в Парижі, і в Брюсселі, це може допомогти Україні.
У нас ситуація інша – ми другий рік ведемо війну. Водночас ми не перебуваємо в конфлікті з мусульманським світом настільки, щоб він нам посилав терористів. А Росія поки не наважується проводити такі тотальні теракти на нашій території.
Крім того, нас виручає розуміння психології того, хто це може робити. Це допомагає виявляти закладки зброї та боєприпасів російських диверсантів.
Теракти в Європі, найімовірніше, послаблять увагу європейців до українського питання. Про нас забудуть остаточно?
Безумовно, своя сорочка ближче до тіла. Понад те, зараз будуть спроби хоч якось прив'язати до цієї трагедії Україну, поширювати серед європейців думку, що поки не було протистояння в Україні, то й у Європі все було спокійно.
На певний час теракти відвернуть увагу від України, і постає питання, кому це вигідно. Але якщо європейські спецслужби вийдуть на слід не лише виконавців, а й тих, хто диригував терактами і в Парижі, і в Брюсселі, то це навпаки, може допомогти Україні.
Кому АТО, а кому можливість заробляти ...
- 21.03.16, 20:38
В моменты относительного затишья на передовой, люди начинают больше уделять внимания вопросам коррупции, контрабанды, «дележки» власти. Здесь и нашумевшая экологическая катастрофа с добычей янтаря на западной Украине, постоянные задержки погранотрядами и СБУ лиц с перевозимыми в неподконтрольную «зону» грузами: смартфонами, тушками мяса, молочкой. Еще одной новостью стало расформирование, которому подверглась Донецкая железная дорога и выделение отдельных ее структур с центром управления из Лимана с 01 марта 2016 г. По поводу последнего, глава «Укрзалізниці» обратился в СНБО с просьбой разрешить продолжить железнодорожные связи с оккупированной территорией, обосновывая обеспечением нормальной работы отраслей экономики. Руководство железной дороги просило СНБО разрешить филиалу УЗ в Лимане осуществлять сотрудничество с субъектами хозяйствования, которые ведут свою деятельность на территории проведения АТО в соответствии с украинским законодательством, предполагая выделение Донецкой и Луганской дирекции грузоперевозок. В начале марта 2016 обратились с личным письмом о недопущении прекращения железнодорожных перевозок на имя президента Украины Петра Порошенко, премьер-министра Арсения Яценюка, глав СНБО, СБУ и Министерства инфраструктуры, лоббисты Рината Ахметова и Виктора Нусенкинса: гендиректор ЧАО «Донецксталь – МЗ» Сергей Зинченко, исполнительный директор ООО «ДТЭК Энерго» Дмитрий Сахарук, гендиректор ПАО «Метинвест-Шипинг» Ирина Лямцева и гендиректор ООО «ЮМГ-Трейдинг» Сергей Мельниченко. По результатам расследования и нам стала понятна обеспокоенность украинских миллионеров. Об этом далее.
Журналисты, которые периодически бывают на востоке подымают вопросы относительно увиденных вагонов с углем, которые находятся на узловых станциях недалеко от зоны АТО. Это вам не одинокая Газель с пивом, это целые составы. При этом считают, что тема железнодорожного сообщения с неподконтрольными территориями под запретом. Для InformNapalm же запретных тем не существует.
Благодаря вскрытым украинскими кибервойсками данным МинТранса «ДНР», мы хотели бы рассказать о характере, объёмах и основных направлениях движения грузов, которые, как оказалось, идут непрерывным потоком с неподконтрольных территорий. Отметим, что Донецкая железная дорога, зарегистрированная в г.Донецк по ул. Артема 68, успевает работать и по днровским законам, являясь структурой ее Минтранса и по украинским, постоянно предоставляя отчеты и справки по форме для государственной фискальной службы. Да и программное обеспечение по всей видимости то же, о чем говорят ежедневные файлы, изъятые со вскрытого почтовика, что и позволило нам собрать в сводную таблицу и проанализировать перевозки за февраль 2016 года. Среди огромного количества писем, отчетов, проектов законов, которые можно увидеть в электронной почте Минтранса «ДНР», есть и замечательная картинка со структурой железной дороги, аккуратно расписанная по железнодорожным станциям в Украине , «ДНР» и «ЛНР».
Чтобы представить весь масштаб, международное волонтерское сообщество InformNapalm предоставляет возможность ознакомиться со сводной таблицей. Таблица за февраль 2016г. состоит из показателей железнодорожных поставок с детализацией по дням перевозок между станциями. Благодаря схеме Минтранса «ДНР» мы провели разделение движения грузов внутри неподконтрольных территорий (желтый цвет), со станций «оттуда» в Украину (голубой цвет), на экспорт (зеленый цвет), отдельно выделив экспорт в Россию (розовый цвет). Мы тоже удивились, но экспорт есть, в том числе и в страны ЕС.
Всего за февраль 2016 года Украина приняла из оккупированной территории т.н. «ДНР» – 26 422 вагонов, «ЛНР» – 15 350 вагонов.
Первый вопрос, на который ответим, сколько угля было завезено в Украину в феврале 2016г. и какова география поставок. Всего вывезено с неподконтрольной территории 12 355 вагонов угля, что из расчета в среднем 60тн в вагоне примерно составляет 741 300 тн.Крупнейшими покупателями, как и заявлялось, являются ТЭС:
— Луганская ТЭС «ДТЭК ВОСТОКЭНЕРГО» г.Счастье — 2 203 вагонов или 132 180 тн.
— Змиевская ТЭС, которая находится в 55 км от Харькова – 1285 вагонов или 77100тн.
— ПАО «Донбассэнерго»Славянская ТЭС г.Николаевка – 969 вагонов или 58 140тн
— ПАО «ДТЭК ДНЕПРОЭНЕРГО» – 4452 вагонов или 267 120тн
— ПАО «Центрэнерго» «Трипольская ТЭС», Киевская область, Украинка – 350 вагонов или 21 000тн
— ООО «Краматорсктеплоэнерго» – 399 вагонов или 23 940тн
— ООО «ФИРМА «ТЕХНОВА» (Черниговская ТЭЦ) – 195 вагонов или 11 700тн
— ООО ДВ Нефтедобывающая компания, не разрывно связанная с Юрием Бойко, приобрела для Эсхаровской ТЭЦ-2 542 вагона или 32 420 т угля.
Помимо ТЭС с неподконтрольной территории шел коксующий уголь в количестве – 441 вагон и 485 вагонов угольного концентрата на Авдеевский коксохим , антрацит на ММК Ильича в Мариуполь – 360 вагонов.
Кроме угольной продукции покупателями товара из неподконтрольных территорий были:
ПАО «АРСЕЛОРМИТТАЛ КРИВОЙ РОГ» приобрело кокс у предприятий украинского миллионера Нусенкинса В.Л.: у ПАО «ЯКХЗ» — 916 вагонов, у ЧАО «Донецксталь» — МЗ — 25 вагонов, у ЧАО «МАКЕЕВКОКС» — 48 вагонов
ПАО «Запорожсталь» приобрело 30 вагонов пыли колошниковой у ЧАО «Донецксталь» и 533 вагона известняка для флюсования у структурной единицы Метинвеста ЧАО «Комсомольское рудоуправление»
ПАО «ММК им. Ильича» приобрело 2894 вагона и известняка для флюсования у ЧАО «Комсомольское рудоуправление»
ПАО «Укртрансгаз» приобрело 624 вагона чугуна у ЧАО «Донецьксталь»
Филиалы металлотрейдера ООО «Метинвест-СМЦ», которые закупают металлопрокат с оккупированной территории
Металлотрейдер корпорации ИСД АО «УГМК» приобрело у Алчевского меткомбината 101 вагон листовой стали
«кормилец» АМК ПАО «ДНЕПРОВСКИЙ МЕТКОМБИНАТ» приобрел 1829 вагонов доменного кокса, 61 вагон коксового орешка, 26 вагонов стали
Экспорт «оккупационного» угля через территорию Украины в феврале не производился, с намеком на обратное писали журналисты в марте 2016, представляя фотографии вагонов с маркировкой РЖД в Лимане. Однако производился экспорт продукции меткомбинатов, о чем говорят зарубежные станции назначения грузов, станции в портах и на границе с Украиной.
Так с Енакиевскиего метзавода в Бердянский порт было отправлено 755 вагонов стальных заготовок, в порт Измаил – 111 вагонов, в порт Николаев катанки стальной – 297 вагонов, в Одесский морской порт — 309 вагонов, на границу с Польшей (станция Изов, Мостиска) – 135 вагонов, металлопроката в Беларусь (станция Колядичи) – 19 вагонов, в Россию – 83 вагона. ЧАО Макеевкокс поставило в Россию сырья для коксохимического производства – 51 вагон.
Намного шире география экспортных поставок из «ЛНР.» Пальму первенства там уверенно держит Алчевский меткомбинат, 927 вагонов стальных заготовок которого ушло на границу с Венгрией (станция Батево). Кроме этого, есть данные о 30 вагонах листовых штрипсов на последнюю перед Румынией станцию Вадул-Сирет, 161 вагон слябов на границу с Польшей(станция Мостиска), 39 вагонах в Беларусь, 33 вагона в порт Измаил. 61 вагон каменноугольных смол АМК был отправлен с конечным пунктом назначения Лиепая и МангалиЛатвийской ж/д и даже 3 вагона стальных штрипсов ушло в Эстонию (станция Юлемисте). 391 вагон листовой стали АМК отправил на экспорт через Одесский порт, 216 вагонов заготовок и смол на границу в Ужгород и Чоп. В Россию было отправлено всего лишь 49 вагонов стальных штрипсов.
Руководство меткомбинатов предусмотрительно перерегистрировались на территории Украины, дабы экспортные поставки вообще были возможны. Так АМК был перепрописан в Северодонецке, а ЕМЗ в Мариуполе. Все налоги скорее-всего уплачиваются в Украину, порядок же расчетов с псевдоруководителями т.н республик не известен.
По всем параметрам видно, что доход от выручки металлопродукции «ДНР/ЛНР» получает благодаря Украине. Что бы не рассказывали их самоназванные руководители, представляя, как зависимость Украины, ни один международный контракт, ни одна отгрузка в порт не могла быть возможна без Украины. Да и показатели экспорта в Россию не внушительны.
Вернемся к самой ДонЖД. После ее расформирования 05.03.16 министр транспорта «ДНР» Семен Кузьменко заявил о выводе Донецкой железной дороги из правового поля Украины.
«Напоминаю, с начала марта месяца были полностью переоформлены все договоры с грузоотправителями на Красный Лиман, то есть Донецк исключили из этой деятельности. Происходит закрытие счетов ДонЖД в правовом поле Украины, — пояснил Кузьменко. — Все мероприятия Украина проводила в одностороннем порядке без согласования с нами, соответственно они сами определили дальнейшую судьбу дороги». Глава Минтранса «ДНР» добавил, что для украинской экономики негативные последствия полного перехода железной дороги в правовое поле «ДНР» окажутся гораздо более существенными. Это усугубит работу украинской промышленности.
В марте работники ДонЖД на неподконтрольной территории так и не получили заработной платы. В социальных сетях люди не оптимистичны, так как до этого Украина стабильно платила зарплату и в хороших размерах. Что будет дальше не известно, одни говорят о получении причитающегося в виде гуманитарки, другие , напротив, считают, что лично Ахметов договорится, так как ему не выгодно данное положение, что подтверждено нашими цифрами отгрузок с ЕМЗ.
Таким образом, мы попробовали объяснить имеющуюся ситуацию с железнодорожными грузовыми перевозками с неподконтрольными Украине территориями. Как будут обстоять дела дальше, сложно предугадать. Но из всех данных видно, что переговоры будут производиться на самом высоком уровне. Кто-то посчитает сотрудничество с предприятиями «ДНР/ЛНР» пособничеством терроризму, кто-то увидит убыток от разрыва отношений, но все грузоперевозки выглядят как признание Украиной псевдореспублик и разрыв отношений наконец ставит все точки над «и». Возможно надо задуматься кому уходят украинские деньги и наконец начать постепенные модернизации ТЭС для применения других марок угля.
Від одного з користувачів ФБ
- 05.03.16, 21:33
Чотири тактичні перемоги України на Донбасі (КАРТИ)
- 25.02.16, 21:54
Останніми днями українська армія на Донбасі дещо змінила тактику, перейшовши у такий собі "повзучий наступ"
На чотирьох стратегічно важливих напрямках наші війська взяли під контроль опорні пункти, що дозволить щонайменше більш ефективно оборонятися.
Зайцеве
В районі підконтрольного окупантам селища Зайцеве Збройні сили України витіснили бойовиків з однієї з ключових позицій. Як зазначають в ДНРівських пабліках, для оборони цієї ділянки їм не вистачило людей, було багато 200-х та 300-х, а поповнення не приходило, от і довелося відступити. "А на Зайцевому останнім часом гірше, ніж в аеропорту. Це за відгуками тих, хто туди потрапив з аеропорту. Шкода, якщо Зайцеве здадуть, як Широкіне", - пишуть прихильники "ДНР" в соцмережах.
Варто нагадати, в районі Зацевого українці зайняли панівні висоти, що дозволяє їм ефективно контролювати напрямок на Бахмут (Артемівськ) та прикривати з флангу позиції в районі Світлодарська. Раніше ворог неодноразово намагався витіснити українських вояків з висот під зайцевим, що б дозволило їм відрізати наші частини в районі Світлодарська та відкрило б шлях на Бахмут.
Авдіївка-Ясинувата
В районі населеного пункту Авдіївка, який також має велике стратегічне значення, українські війська зайняли частину так званої "сірої зони" на околиці міста, на яку періодично заходив ворог та обстрілював українські позиції.
Варто зазначити, що з зайнятої промзони пряма дорога на Ясинувату. Ця ділянка вигідна як для оборони, так і як плацдарм для можливого наступу.
Нагадаємо, між Авдіївкою, що під українським контролем та окупованою терористами Ясинуватою розташована важлива транспортна розв'язка, що з'єднує Донецьк з Горлівкою. Контроль над цією розв'язкою дозволяє швидко перекидати техніку з Донецького на Бахмутський напрямок. Протягом усієї війни російсько-терористичні війська постійно намагалися взяти Авдіївку під свій контроль.
Докучаєвськ
В районі міста Докучаєвськ, що південніше Донецька біля траси Н-20 Донецьк-Маріуполь, вояки ЗСУ зайняли стратегічно важливу висоту над кар'єром, яка дозволяє тримати під вогневим контролем позиції бойовиків. І убезпечує від захоплення місто Новотроїцьке на протилежному боці траси, що залишається під українським контролем.
Широкине
Ворог остаточно відступив з села Широкиного, що прикриває зі сходу Маріуполь, і яке до останнього часу перебувало частково під українським, а частково під контролем сепаратистів. В цьому населеному пункті бої точилися постійно протягом останнього року. Але усі спроби окупантів захопити село були марними. Українці взяли під контроль висоти на західних околицях села та мали змогу тримати позиції бойовиків під вогневим контролем. Зрештою, всі спроби російсько-терористичних військ вийти на оперативний простір перед Маріуполем виявилися марними.
Таким чином маємо за останній час кілька маленьких перемог, які з одного боку і не є порушенням мінських угод (більшість зайнятих територій знаходяться в так званій "сірій", тобто нейтральній зоні), а з іншого досить помітно зміцнюють наші оборонні позиції та погіршують можливості ворога здійснювати постійний "турбуючий" вогонь по наших позиціях. Крім того, ці маленькі перемоги мають не такий вже й малий моральний ефект, позитивний для нас і деморалізуючий для ворога. Що є найбільш актуальним в умовах позиційної війни на виснаження, яка останнім часом триває на Донбасі.
Чотири тактичні перемоги України на Донбасі (КАРТИ)
- 25.02.16, 21:44
Останніми днями українська армія на Донбасі дещо змінила тактику, перейшовши у такий собі "повзучий наступ"
На чотирьох стратегічно важливих напрямках наші війська взяли під контроль опорні пункти, що дозволить щонайменше більш ефективно оборонятися.
Зайцеве
В районі підконтрольного окупантам селища Зайцеве Збройні сили України витіснили бойовиків з однієї з ключових позицій. Як зазначають в ДНРівських пабліках, для оборони цієї ділянки їм не вистачило людей, було багато 200-х та 300-х, а поповнення не приходило, от і довелося відступити. "А на Зайцевому останнім часом гірше, ніж в аеропорту. Це за відгуками тих, хто туди потрапив з аеропорту. Шкода, якщо Зайцеве здадуть, як Широкіне", - пишуть прихильники "ДНР" в соцмережах.
Варто нагадати, в районі Зацевого українці зайняли панівні висоти, що дозволяє їм ефективно контролювати напрямок на Бахмут (Артемівськ) та прикривати з флангу позиції в районі Світлодарська. Раніше ворог неодноразово намагався витіснити українських вояків з висот під зайцевим, що б дозволило їм відрізати наші частини в районі Світлодарська та відкрило б шлях на Бахмут.
Авдіївка-Ясинувата
В районі населеного пункту Авдіївка, який також має велике стратегічне значення, українські війська зайняли частину так званої "сірої зони" на околиці міста, на яку періодично заходив ворог та обстрілював українські позиції.
Варто зазначити, що з зайнятої промзони пряма дорога на Ясинувату. Ця ділянка вигідна як для оборони, так і як плацдарм для можливого наступу.
Нагадаємо, між Авдіївкою, що під українським контролем та окупованою терористами Ясинуватою розташована важлива транспортна розв'язка, що з'єднує Донецьк з Горлівкою. Контроль над цією розв'язкою дозволяє швидко перекидати техніку з Донецького на Бахмутський напрямок. Протягом усієї війни російсько-терористичні війська постійно намагалися взяти Авдіївку під свій контроль.
Докучаєвськ
В районі міста Докучаєвськ, що південніше Донецька біля траси Н-20 Донецьк-Маріуполь, вояки ЗСУ зайняли стратегічно важливу висоту над кар'єром, яка дозволяє тримати під вогневим контролем позиції бойовиків. І убезпечує від захоплення місто Новотроїцьке на протилежному боці траси, що залишається під українським контролем.
Широкине
Ворог остаточно відступив з села Широкиного, що прикриває зі сходу Маріуполь, і яке до останнього часу перебувало частково під українським, а частково під контролем сепаратистів. В цьому населеному пункті бої точилися постійно протягом останнього року. Але усі спроби окупантів захопити село були марними. Українці взяли під контроль висоти на західних околицях села та мали змогу тримати позиції бойовиків під вогневим контролем. Зрештою, всі спроби російсько-терористичних військ вийти на оперативний простір перед Маріуполем виявилися марними.
Таким чином маємо за останній час кілька маленьких перемог, які з одного боку і не є порушенням мінських угод (більшість зайнятих територій знаходяться в так званій "сірій", тобто нейтральній зоні), а з іншого досить помітно зміцнюють наші оборонні позиції та погіршують можливості ворога здійснювати постійний "турбуючий" вогонь по наших позиціях. Крім того, ці маленькі перемоги мають не такий вже й малий моральний ефект, позитивний для нас і деморалізуючий для ворога. Що є найбільш актуальним в умовах позиційної війни на виснаження, яка останнім часом триває на Донбасі.
