Звернення до Українців.

28.12.16 ПОДІЇ, політика

Дорогі українці! Послухайте, що я вам скажу. Тільки не треба відразу кидати в мене гнилими помідорами. Не треба звинувачувати в тому, що я, мовляв, закликаю до капітуляції і т.д. Просто подумайте над тим про що я пишу. Я вже писав про це навесні. Напишу ще раз. Авось почуєте. Коротше. Просто вислухайте.

В моїх словах немає ні грама якийсь боягузтво або відчаю. Врешті-решт мені-то чого боятися? Я сиджу собі в Німеччині, милуюся горами, солодко їм, міцно сплю ...

В моїх словах є простий практичний сенс і життєва досвідченість. Досвідченість людини, який теж брав участь в управлінні державою. І знає, що це таке - робити реформи в країні, яка не має ніякого жирку, ніякої заначки, ніякої подушки безпеки.

Я знаю як це боляче: різати по живому. Як будуть ненавидіти тих, хто це буде робити. Як всі, хто зараз разом - пересваряться і будуть звинувачувати один одного в труднощах і помилках. Я знаю як ті, кому зараз народ вірить і за ким готовий йти перетворяться в жупел і хлопчиків для биття.

Просто почуйте мене: вам належить дуже важкий шлях. Ви навіть не уявляєте скільки праці та поневірянь вам потрібно буде терпіти, щоб побудувати країну, яка зможе увійти в Європу. Скільки втрат буде на цьому шляху, скільки розчарувань і жахливих откритій.Вам потрібно буде звикнути жити набагато біднішими, ніж зараз. Так Так! Саме так! Той злиденний рівень життя, який ви маєте сьогодні постане перед вами раєм по порівняння з тим, що вас чекає в найближчому майбутньому.

Судячи з того, що я знаю про нинішню Україну, судячи з того, що пише Каха Бендукідзе (якого я прекрасно знаю і яким вірю) стан української економіки жахливо. Стан державних інститутів - жахливо. Корупція і зрада сидить в кожному (!) Чиновника від самого низу до самого верху.

Ось тільки уявіть: ви зібралися в дуже важкий похід в горах. Вам належить багатоденний похід по скелях, через засніжені перевали. З величезними рюкзаками. Практично без їжі. По дорозі у вас не буде теплого нічлігу. Ніде буде помитися. Чи не буде медичної допомоги. Ніяких населених пунктів.

І ви вмовляєте свого товариша йти разом з вами. Він довго коливається. Відмовляється. Ви знаєте: він взагалі-то слабкий і вкрай безглуздий людина. Але ви наполягаєте. Нарешті він дає згоду. Але виставляє умову: він піде, але тільки якщо ви всю дорогу будете нести його на носилках. Візьмете ви його з собою? Відповідь очевидна: звичайно, немає!

Тепер скажіть мені: навіщо вам в цьому поході весь цей набрід, з яким ви збираєтеся вести переговори про статус Новоросії? Адже всі ці переговори будуть лише про те, як ви будете нести їх на носилках через піки і ущелини, по крутих схилах і по вузьких стежках над прірвами.

Своїми ногами вони йти відмовляться: мовляв знайшли дурнів! Краще ми тут залишимося! Нам Путін обіцяв годувати нас на шару! Російський світ! Уря! Розумієте, куди я хилю?

Маннергейм віддавши Сталіну південну і східну Фінляндію врятував країну. Зберіг головне. І де тепер Фінляндія, а де - Карелія? Аденауер плюнув і припинив безглузді перепірательства з адміністрацією радянської окупаційної зони і вирішив будувати нову Німеччину на те, що від неї залишилося. І через сорок років НДР на колінах приповзла і розчинилася в могутньої ФРН.

Всі ці розмови про якийсь там неймовірний промисловий потенціал в Донбасі - херня. Всі ці заводи гівна не варті. Нехай Ахметов ними подавиться. Латиші все радянські заводи позакривали і рівень життя від цього тільки виріс!

Навіщо вам ці донбаські совки, які думають, що їх совковість - це ознака російськості? Чи не вони вам вибрали Януковича? Чи не краще скинути цей електоральний баласт і отримати країну набагато більш цілеспрямовану і монолітну в ідеологічному плані? Адже без Криму і Донбасу Україна стане набагато сводобнее. І чесніше: буде менше криміналу, буде менше корупції ...

Всі ці розмови про єдину і неподільну - це блукання в помилкових міфах. Вся ця імперська блевотина про територіальну цілісність - це просто відрижка радянської освіти. У цьому немає ні правди, ні практичної користі.

Це все одна пустопорожня балаканина. Зрештою скільки разів за 20 століття змінювалися кордону України! Чому їх останній варіант должет стати догмою, заради якої потрібно ризикувати самої українською державністю? Самою ідеєю вільної і незалежної України, про яку мріяли століттями справжні українські патріоти?

Просто подумайте про що я говорю. І не треба нікого вбивати. І не треба гинути. А Путін, навантажений цим мотлохом і новими дармоїдами - надірветься. І без усякої війни - просто перетвориться на купу лайна. Як це вже одного разу було з СРСР в кінці 80-х.

Тоді це сталося без єдиного пострілу ... Пам'ятається і Путін тоді забув про свій партквиток і погони. І до Собчаку примостився ... Втім, це вже інша історія ...

Альфред Кох