Знайти Сергія Костакова

Багато років ми шастали по підворітнях і лупили нечисть в Києві. Бійок було так багато що це все зрештою кодифікувалося у коротке ”+”…

+1 Голосієво, трофей ніж.
+3 метро Вирлиця, трофей берет імпєрцєв-казаков
+2 м.Університет, трофей прапор комуністів
і т.п.

Недарма тоді гасали. Більшість тих угрупувань нині — кадрове наповнення російських бойовиків. “Верние казаки”, “Сопротивление”, “Боротьба” і так далі..

Тому я нещодавно посміхнувся. Я написав “+2 сепара”, а мені почали писати:”Це що значить?! Ще двоє до сепарів перейшло? Сепари розмножуються?!”

Ні, це +2 до продовження нашої гри. Тепер наші ігри вражають офіцерів спецслужб. Контррозвідники цікавляться коли ми вертаємося в АТО — їм хочеться з відпустки їхати працювати поруч з нами. З нациками результативно і весело.

По попередній інформації нещодавно трьох полонених моєю групою сепаратистів обміняли на п’ятьох наших військових. Ще деталі чекаю, але передали що і сьогодні звільнення полонених добровольців відбулося з нашим добротним внеском. А одне чучело, пов’язане з офіцером-розвідником ДНР сподіваюсь піде на обмін вже невдовзі.

Це добра вість. Я зрозумів навіщо опинився на війні. Багато бійців вертаються і задають питання на які немає відповіді. Мені пощастило — ми з хлопцями найшли схованку здорового глузду. Наші “+” сепари перетворюється на “+” повернені з полону українські бійці.

Це важливо й мені особисто. Психологічно.

Бо убили двох славетних Иван Петровичів. Иван Петровича і “Иван Петровича”. Убили Дмитра Коваля. То веселий коваль, козак, спецназівець. Я про нього багатьом розповідав байки. З Ковалем під Іловайськом поліг “Трассер”. Я навіть і не знав, що ви всі про нього теж знаєте. Спокійний і веселий красень був. Мав би стати кінозіркою. “Руні” ледве ходить. А от ще “Чубу” ноги пошкодило.

Я заїбався нервувати по кого ще прийде біда з кращих. З first line. З тих хто й так за цю країну дупу рвав роками.

А так ловиш сепарів — міняєш — і відчуваєш що хоч трошки бережеш золотий фонд нації, вертаєш бойових пацанів до України.

Та недовго жив цей прихисток здорового глузду в цій дивній війні.

Кілька діб тому зник безвісти у Волновасі Сергій Костаков. Скрипаль, спецназівець, політв’язень ще з 2010 року. Пішов добровольцем весною в розвідку 72-ї бригади. Вчив зелених солдатів як воювати, врятував цим безліч життів. Прямолінійністю й бажанням воювати заробив собі нелюбов з боку керівництва. Його з бригади поступово вижили. Костаков переводився до спецназу. І вже мав їхати до Києва. Але зник.

Сергій був дуже незручний для нехороших людей. Він багато знав і нічого не боявся.

Зараз кажуть, що востаннє бачили як його пакували невідомі військові у Волновасі. Кажуть що десь тримають у підвалі.

Мало хто з нас уміє воювати так професійно як Сергій. Ми вміємо поки лише ловити сепарів як протидиверсійний підрозділ. Це був наш сенс.

А в чому сенс на цій війні тепер? Кого ловити якщо гомномути з великими зірками викрадають своїх?…

В своєму підрозділі Костаков був заледве не єдиний військовий професіонал в котрого молоді бійці могли переймати досвід.

Час іде на секунди. Можливо вже пізно. Що робити невідомо. Я зараз на ротації в Києві.

Можливо хоч розголос злякає викрадачів? Не буде галасу — не запрацюють ніякі внутрішні розслідування…

Євген Карась

В тему:

«Дезертир», «преступник», «лжец», «трус»… Видимо, именно эти слова, по мнению «стражей справедливости», наилучшим образом подходят для охарактеризования добровольца, защитника, борца за правду, героя…

Заработав в свой адрес во время Налогового Майдана 2010 года ложные обвинения со стороны былой, легендарно «прогнившей» власти Януковича, Сергей Костаков вынужден был покинуть страну. Просил политического убежища в Чехии, получил гражданство, постоянную работу, от чего решил отказаться в связи с трагедией, охватившей Родину. В марте 2014 года прибыл в Украину и стал бойцом 72-ой отдельной механизированной бригады, в составе которой в апреле отправился на войну.

Вооружившись собственной совестью, автоматом и впоследствии скрипкой, украинский разведчик получил немалую популярность в Интернет-пространстве и справедливо стал одним из символов доблестного сражения народа за право на самоопределение, честь и свободу.

Судя по всему, именно самоотверженное выполнение собственного долга – как воина, как патриота и как человека – настолько привело в ярость менее добросовестных но, к сожалению, достаточно влиятельных персон, что они решили действовать, не брезгуя методами. За должное следование приказам своего руководства Костаков был отправлен в камеру СИЗО и «награжден» вымышленными обвинениями за попытку похитить и убить начальника Волновахской милиции, а также за кражу автомобиля, получив к тому же напоминание о пребывании в розыске с 2010 года. Воина спасла поддержка общественности, отстоявшей его права митингами в столице.

После этого Сергей совершил поездку в Киев, о которой, как и положено, отчитался в рапорте. Позднее выяснилось, что составленный им рапорт был уничтожен, а в Военную службу правопорядка направлено заявление с жалобой на Костакова, якобы покинувшего место службы самовольно. Следующей ступенью стала угроза официального обвинения в дезертирстве.

Недоброжелатели солдата заставляют воспринимать регулярные эксцессы такого рода исключительно как намеренное вредительство за его неоднократные публичные высказывания о проявлениях вопиющей несправедливости по отношению к военнослужащим. Среди них – катастрофически низкий уровень снабжения армии государством; случай пропажи сильных анестетических препаратов, наличие которых на поле боя – обязательно; отсутствие отметок о прохождении службы в зоне АТО в военных билетах определенного количества бойцов 72-ой бригады; приказ командира роты о доставке в военную часть автомобилей для выполнения служебных заданий, которые позднее, в отсутствие арестованного Костакова, пропали и были представлены как повод для обвинения его в мародерстве; некомпетентность старшего командования, равнодушие его представителей к настоящей организации борьбы и преследование ими личных интересов.

Несмотря ни на что упрямо жизнелюбивый и бесстрашный боец продолжал отвоевывать родную землю у внешнего врага…

Для продолжения службы он принял решение перевестись из 72-ой бригады в другое подразделение ВСУ. Но в период осуществления перевода добровольца родные утратили с ним связь. Последний телефонный разговор с Сергеем состоялся утром 22 ноября. Он пообещал быть на связи и в скором времени прибыть в Киев, но тем не менее с тех пор отклика от него так и нет. Отвечая на вопрос супруги Костакова о его местонахождении, командир прежней бригады солдата высказал предположение о том, что разыскиваемый может быть отправлен на задание, выполнение которого не предполагает возможности использования мобильного телефона. Однако для военнослужащего, находящегося при переводе еще фактически на рубеже двух разных формирований, моментальное получение нового спецзадания видится просто нелепым.

В ночь с 26 на 27 ноября поступило анонимное сообщение от человека, якобы ставшего свидетелем того, как Сергея похитили «СПЕЦЫ». Неизвестный утверждает, что бойца держат в подвале в городе Волноваха. Но по прошествии времени он мог быть перевезен…

Друзья и родные Сергея Костакова верят в возможность его спасения и надеются на неравнодушие всех сограждан, которые могут помочь хотя бы звонком на горячие линии официальных государственных структур:

Служба безопасности Украины: 0-800-501-482; 044-255-52-38;
Служба безопасности Украины в г. Киев: 044-256-32-32;
СБУ, поиск пропавших бойцов: 044-255-06; 044-256-98-33.

Министерство внутренних дел Украины: 0-800-50-02-02; 044-256-03-33;
Генеральная прокуратура Украины: 0-800-507-001;
Правительство Украины: 0-800-507-309;
Военная служба правопорядка Вооруженных Сил Украины: 044-244-08-01.

Каждый чиновник, способный влиять на судьбы героев, как минимум в доказательство своей верности стране, наделившей его властью, обязан поступить справедливо, продемонстрировав, что не является остатком все того же «гнилья», за вычищение которого люди согласились отдать жизнь!

http://ord-ua.com/2014/11/28/znajti-sergiya-kostakova/?lpage=1