Що не так в історії з поверненням державі Укртелекому

Що таке Укртелеком

За цей час актив не те щоб перетворився на руїну, але товарний вигляд швидше втратив, ніж зберіг. На ринку інтернет-послуг Укртелеком здебільшого лишився монополістом, оскільки дрібні та не дуже провайдери регіонального масштабу без співпраці з ним просто врізали б дуба. Але у більш очевидних деталях помітне суттєве просідання. Скажімо, протягом цих шести років штат техперсоналу у великих містах скоротився через не найкращі умови праці та нелюбов Ахметова підвищувати зарплатню багатотисячній армії підлеглих навіть в разі критичної необхідності. Погіршення рівня сервісу призвело до того, що клієнтів щонайменше серед фізичних осіб у компанії поменшало.

Ба більше, ще на початку року виявилося, що компанії Ахметова - СКМ - повністю розплатитися за таку цікаву іграшку не вдалося досі. Станом на лютий Ахметов був винний одному з кредиторів 760 мільйонів доларів, і це при тому, що ціна продажу відповідно до тодішнього курсу складала трохи більше за мільярд. Існував ризик того, що більша частина акцій телеком-оператора потрапить незрозуміло до чиїх рук. Але держава, схоже, втрутилася вчасно. Чи ні?

Поки що зрозуміти можна лиш одне: в державній власності Укртелеком навряд чи залишиться надовго. Щоб повернути його на попередній рівень ефективної віддачі хоча б у фінансовому плані, доведеться витратити чимало часу і ресурсів, причому не лише грошових. Втрачених клієнтів вже не повернути, та й не надто воно треба, оскільки без стаціонарного телефонного зв’язку в епоху високих технологій перебитися можна без проблем. Тому в ідеалі держава як повернула собі цяцьку, так і здихається її без жалю.

Кому ж пощастить знову придбати за безцінь таку безцінну річ? Деякі джерела прямо натякають на зацікавленість з боку Бориса Ложкіна, колишнього голови адміністрації президента. Ці припущення мають сенс хоча б через бажання певних осіб з Банкової та Грушевського узяти під контроль український сегмент всесвітньої мережі. Може вийти цілком зручно - ймовірні утиски та цензуру з боку держави на глобальному рівні можна буде вести під прикриттям конкретного власника, який до влади офіційно стосунку нібито не має. Ні, мова про аналог «великої китайської стіни» поки не йде, але соломку підстелити на випадок падіння завжди хочеться.

Частково цю версію підтверджує бажання колишнього власника УМХ узяти підконтрольного такого відомого провайдера, як «Воля». Можна довго говорити про сумнівну якість послуг, які надаються цим оператором, проте розгорнутися вони останнім часом зуміли дуже широко. Та й готовність виконувати накази політичної верхівки там на потрібному рівні – скажімо, ще за президентства Януковича Воля заблокувала абсолютну більшість програм та сервісів, що дозволяли блукати просторами мережі анонімно. В контексті тотального блокування російських соцмережі ця деталь виявилася дуже доречною.

Проте не варто виключати, що Укртелеком може спіткати доля блокуючого пакету акцій Донецькобленерго. Якщо раптом забули, варто нагадати, що ахметівський ДТЕК мав намір продати 25% якійсь державній структурі, але в підсумку покупцем виявилася ледве не дочірня компанія СКМ.

Таким чином, Ахметов цілком може наважитися перекласти яйця з одного кошика до іншого за посередницької допомоги держави задля того, щоб скинути з себе боргові зобов’язання. Якщо це таки станеться, то навіть вдала спроба Коломойського скинути на плечі політичних опонентів Приватбанк з усіма його проблемами перестане вважатися ідеальною з точки зору мінімізації втрат оборудкою. А людям зі сторони подібні активи в наших краях за красиві очі не роздають. Так, навіть впливовим іноземним інвесторам, що готові вкладати чималі гроші просто зараз.

От тому й не варто радіти через те, що правляча еліта намагається видати маніпуляцію з непередбачуваним кінцем за черговий епізод своєрідного «розкуркулення». Пересічний українець у виграші не залишиться точно. Бо завдання його незмінне – підставляти лоба, коли пани чубляться. І так буде ще довго, дуже довго.

З повагою,

Гриць Якович Вареник, літературознавець