Про співтовариство
Тут публікуються всі, хто вміє і хоче писати вірші.Це місце, де Вас читатимуть. Пишіть частіше, пишіть краще.. воно того варте.
Шукати в архіві
День починався зовсім вдало
- 17.12.13, 15:53
День починався зовсім вдало
І раптом ляпас дав добрячий.
В повітрі ще луна стояла -
У серці звук завис тремтячий.
Проблем я зовсім не хотіла -
Звільнитись від чужих амбіцій.
Немов в огні, душа горіла,
Давили шви від амуніцій.
Волало відчуття спокою
В міцних лабетах самоти.
Змінився день на зовсім нОвий -
Лишився осад гіркоти.
І раптом ляпас дав добрячий.
В повітрі ще луна стояла -
У серці звук завис тремтячий.
Проблем я зовсім не хотіла -
Звільнитись від чужих амбіцій.
Немов в огні, душа горіла,
Давили шви від амуніцій.
Волало відчуття спокою
В міцних лабетах самоти.
Змінився день на зовсім нОвий -
Лишився осад гіркоти.
23
Звенят колокола!
- 17.12.13, 14:15
Не гляди так в пустоту,
Я не лодырь праздный,
Ненавижу суету,
И быт однообразный.
Ненавижу темный мрак,
Жалость и рыдания,
Не люблю,когда дурак,
Выставляет знания.
Не люблю нигде просить,
И рабски унижаться,
Коль любви порвалась нить,
Сумею с ней расстаться!
Судьба даст возможно знак,
Сквозь пелену метели,
Путеводный свет маяк,
Путь укажет к цели.
Меня жизнь не увела,
Не съела тьма ночная,
Вновь звенят колокола,
Счастье призывая!
8
Люблю!
- 16.12.13, 21:23
сильно, щиро та з надією в серцях.
Я люблю тебе як зіроньку єдину,
що осяє перемоги шлях.
Я люблю тебе як небо над жнивами,
як долонь на серці козака.
Заспіваймо разом, щастя з нами
поки є в руці твоя рука!
13
Ночь перед Новым годом.
- 16.12.13, 14:28
Над рестораном горят фонари,
Золотисто-матовым светом,
Новый год встречают здесь до зари,
Чтоб закончить перед рассветом.
Тосты произносят здесь о любви,
Шампанское искрится в бокале,
Черты под маской скрывает свои,
Народ в переполненном зале.
Летят конфетти,-и каждый влюблен,
В Снегурочку и Деда Мороза,-
На вальс тебя пригласил и поклон,
Подарил я,и алую розу.
В танце была ты изящна,легка,
Как будто в небе юркая птица,
Друг другу мы улыбались слегка,
Но маски скрывали нам лица.
Не было шумных потерь и утрат,
Было много веселья и смеха,
Был карнавал,-и был маскарад,
С пожеланьем счастья,успеха.
8
А Вы не такой уж и смелый
- 15.12.13, 18:42
А Вы не такой уж и смелый.
И злато на Вашей груди,
Сползает окрасом медным,
Ложась у меня на пути.
За всеми словами праздными,
И всей чередой гримас,
Скрывалась утеха грязная.
Почем, нынче, Ваша грязь?
Но что тут мои осуждения,
Ведь все уж и так сбылось.
Вы стали моим забвением,
Чем мне стать не довелось.
И я, подбирая злато,
Что пало у моих ног.
Смотрю на Вас виновато,
И думаю: «Как он мог…».
6
Явление природы.
- 15.12.13, 11:38
Ночь.Уже довольно поздно,
Светит одинокая луна,
На дворе холодно,морозно,
Природа безмолвием полна.
Звезды в небе ярко блещут,
Белой скатертью лежат поля,
Метель и ветер плетью хлещут,
Спит под снегом до весны земля.
А мороз стоит трескучий,
Все замерзло и покрыто льдом,
Дуб-богатырь стоит могучий,
Холод не страшен ему притом.
Лишь нам с тобою не спится,
Далеко,в разных мы городах,
Грусть мглою на сердце ложится,
Словно снег на осенних цветах.
Но весна-природы явленье,
Вслед за зимою снова придет,
Проснется земля,в умиленье,
С любовью все вокруг зацветет.
13
Не шукай
- 15.12.13, 01:14
Не шукай, не
пиши, не заходь,
Не дзвони – номери поміняю.
Викинь всю з голови химородь –
Я іду, бо … тебе я кохаю.
Ти відкрила мені цілий світ!
Цілий світ ти мені перекрила…
Ти для мене, мов пташки політ, -
Та, чому мої зв’язані крила?
Я тобою одною живу,
Але ж так у житті не буває!
По живому серця наші рву
І з тобою від цього страждаю.
Тож, лети, моя пташко, лети.
Витри з пам’яті папки і файли,
І пробач, що не зміг зберегти
Не дзвони – номери поміняю.
Викинь всю з голови химородь –
Я іду, бо … тебе я кохаю.
Ти відкрила мені цілий світ!
Цілий світ ти мені перекрила…
Ти для мене, мов пташки політ, -
Та, чому мої зв’язані крила?
Я тобою одною живу,
Але ж так у житті не буває!
По живому серця наші рву
І з тобою від цього страждаю.
Тож, лети, моя пташко, лети.
Витри з пам’яті папки і файли,
І пробач, що не зміг зберегти
У листах
незаплакані «смайли».
5
Публікація у журналі "Дніпро"
- 14.12.13, 20:43
У журналі "Дніпро" , листопад 2013 р. надрукований мій вірш "Задивилось небо на дерева вниз". Можете ознайомитися.
Вдячна сайту і друзям, завдяки Вам, Вашій підтримці мені пишеться.
З любов'ю, Сонце-33.
29
Склянка води
- 14.12.13, 17:01
- Привіт,
друзяко! Ти ще все – один?
Вже стільки літ минуло після школи…
А хто на старість піднесе води –
Невже над цим не думав ти ніколи?
Коротка зустріч і прості слова,
І знову дні побігли за водою.
А в парубка «розпухла голова»…
Та ось до шлюбу йдуть із молодою!
Все, як у всіх – пронеслося життя,
І спокою у нім не знали руки.
Нічого не побачив до пуття,
А вже й обсіли, як то кажуть, внуки:
Старої – так вже сталося – нема,
Тож, дідові лишили «любі діти».
На спокій сподіватися дарма –
Вони ж не в стані й хвильки посидіти!
Фортецю спорудили з подушок –
Одні сховались, інші наступають.
У діда ж на дивані – повний шок!..
Вже менші на живіт йому стрибають,
А старші пхають пальці до очей:
- Дідусь, не спи! Тебе в полон беремо.
Нам почитай про тисячу ночей…,
Допоки ми додому ще не йдемо.
--------
… І чом той друг тоді язик не прикусив?
Чому товчуть мене, як в банці кільки?
Себе на думці стільки раз ловив,
Що пити щось не хочеться ніскільки!..
Вже стільки літ минуло після школи…
А хто на старість піднесе води –
Невже над цим не думав ти ніколи?
Коротка зустріч і прості слова,
І знову дні побігли за водою.
А в парубка «розпухла голова»…
Та ось до шлюбу йдуть із молодою!
Все, як у всіх – пронеслося життя,
І спокою у нім не знали руки.
Нічого не побачив до пуття,
А вже й обсіли, як то кажуть, внуки:
Старої – так вже сталося – нема,
Тож, дідові лишили «любі діти».
На спокій сподіватися дарма –
Вони ж не в стані й хвильки посидіти!
Фортецю спорудили з подушок –
Одні сховались, інші наступають.
У діда ж на дивані – повний шок!..
Вже менші на живіт йому стрибають,
А старші пхають пальці до очей:
- Дідусь, не спи! Тебе в полон беремо.
Нам почитай про тисячу ночей…,
Допоки ми додому ще не йдемо.
--------
… І чом той друг тоді язик не прикусив?
Чому товчуть мене, як в банці кільки?
Себе на думці стільки раз ловив,
Що пити щось не хочеться ніскільки!..
11.12.13
5
