Про співтовариство

Тут публікуються всі, хто вміє і хоче писати вірші.
Це місце, де Вас читатимуть. Пишіть частіше, пишіть краще.. воно того варте.
Вид:
короткий
повний

СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ

Мамо, пробач...

  • 26.01.14, 23:43
Ти пробач мені мамо,
Що я стала собою
Що назад не піду
І "не здамся без бою"
Що кайдани порвала
І катів не боюся
Хоч на серці журба,
Я лиш вголос сміюся

Посміхнусь їм з любов'ю,
Втру заплакані очі
Пробиватись крізь дим
Навіть сонце не хоче.
Та надія не вмре
Не полишить Вкраїну
Бо без користі завжди
Любить матір дитину.

26.01.2014

Факел свободы.


                                   
                                      


                                     


                                            Одержимые общим стремленьем,
                                            По одному идем мы пути,
                                            Одни идут с озлобленьем,
                                            Другие хотят правду найти.


                                            Дружба нас в мороз согревает,
                                            Греет любовь к Отчизне родной,
                                            Солнце надежды ярко сияет,
                                            Хоть жизнь окутана темною мглой.


                                            На майдане гнев поднимается,
                                            Как в океане свирепый тайфун,
                                            Власть за дубинки хватается,
                                            Но не порвать набата им струн.


                                            Снова звучат крикливые фразы,
                                            Снова брехливость в красивых речах,
                                            Провокации,словно заразы,
                                            Болью вонзаются в лучших сердцах.


                                            В сумрак ночной и в солнца сиянье,
                                            Коль не угаснет,не будет он млеть,
                                            Уйдет,как сон народа страданье,
                                            Факел свободы нам будет гореть.

                                    

                                     

Стих... Константина Фролова-Крымского с изменениями от О. Боска

  • 26.01.14, 13:02


"Всё повторяется сначала",
И жертв опять не избежать,
Того, что было, есть, нам мало,
Мы снова жаждем убивать...

И только злость, и нет испуга,
Хоть трудно выдумать страшней,
Летящих в головы друг друга
Лавины брошенных камней.

Сиял закат на сбитой каске,
Хоть вечер обещал пургу.
Мы вновь сошлись в безумной схватке,
Теряя мёртвых на снегу.

И силу поглотила сила.
И обвалилась пустота.
И никого не усмирила
Шестая заповедь Христа..."

Наше майбутнє в наших руках!

  • 25.01.14, 19:40
Немає слів щоб висловити тугу,
Немає дій що можуть знять напругу...
Та втамувати весь народний гнів,
Ми нація одвічних бунтарів.

В безсилі крила вітер зміни не повіє
Та ще надія - вогник у серцях жевріє
І дай нам Боже виховать з синів
Не батраків - майбутніх кобзарів.

Бо діти наші наче колосочки
Маленькі зірочки - сини та дочки
А споконвіку що посієш те й пожнеш,
Пильнуй, не нехтуй небезпекою пожеж.

Прекрасна країна.



                                  


                                       Над Україною чорна хмара,
                                       У вибоїнах і ямах шлях,
                                       Смерть витає, наче примара,
                                       Земного життя провіщує крах.


                                       Може хтось зібрався в дорогу,
                                        І з ним разом ріднє полотно,
                                       Щоб зняти у сім,ї тривогу,
                                       Щоб оселі залишилось тепло.


                                       Утілю мрію свою дивну,
                                       Щоб радість лилася звідусіль,
                                       У небо,як птах я полину,
                                       О,Боже! Зніми з України біль!


                                      Як матір країна прекрасна,
                                      Природа,неначе земний рай!
                                      Але красуня ця нещасна,
                                      Людей пригніченних, адже це край.


                                      Як втілення загальної мрії,
                                      Нехай знегода будь яка згорить,
                                      Як вітерец, в спеку щастя повіє,
                                      Швидше нехай тільки прийде ця мить !


                                

Нега чувств.



                              
                           


                                    Ты красиво мне говорила,
                                    Ты шептала,- я отнюдь не шучу!-
                                "  Я тебя,милый мой полюбила ,
                                    Я тебя,как мужчину хочу!"


                                    И теперь вот, глаза лишь закрою,
                                    Вижу снова,как в сладостном сне,
                                    Мы целуем друг друга с тобою,
                                    Любви страстной отдаваясь вполне.


                                    Вьюга злая дороги заносит,
                                    Затерялась весны благодать,
                                    Нега чувств любовь мне приносит,
                                    Я хочу тебя вновь целовать!


                                   Целовать твои томные губы,
                                   Целовать твою девичью грудь,
                                   Мои ласки надеюсь не грубы?
                                   Так расслабься и нежною будь!


                                   Улетит скоро злобная вьюга,
                                   Не смогла зима нас разлучить,
                                   И мы снова с тобою,подруга,
                                   Будем страстно друг друга любить.

                               


                                   

З вірою у не бандитську Україну

  • 24.01.14, 11:24
Скрізь  оман  тотальний,
Хабарі  в  судах,
Все  скрізь  кримінально,
Всіх  вгоняють  в  страх,

І  Соборність  у  крові,
Конче  вже  оману,
Досі  в  вічі  нам  брехні,
Владного  дурману,

Навкруги  паскудство,
Хай  йому  вже  грець,
Не  чипайте  людство,
Не  урвись  терпець,

Не  вбивайте  душі,
Це  таке  не  людство,
То  сказати  мушу,
Це  ж  таки  паскудство !

Идолы и кумиры.


                            
                   

                                Не каждый правитель честно,
                                Ошибки признать свои смог,
                                Быть великим в веках лестно,
                                Став кумиром разных эпох.


                                Построив себе пирамиды,
                                Воздвигнув себе обелиск,
                                Создав славы чудные виды,
                                Исключили безумия риск.


                                Чтоб суждений не было встречных,-
                                Напрасно - никого не суди!-
                                Идол ходит в кумирах вечных,
                                С лавровым венком на груди.


                                Всегда и повсюду быть первым,
                                Жизнь даст любому лицу,
                                Заповедям Бога будь верным,
                                И придешь к своему ты венцу.


                                И может будешь купаться,
                                В славе великой, в ярких лучах,
                                И будут тебе поклоняться,
                                Как идолу с венком на плечах.

“Програла…”

  • 23.01.14, 02:48
Хаос..
Хаос всердині нас
та навколо.
Не розірвати цього кола нам ніколи..

І чи варто?..
Чи варто метушитися
і починати з старту,
коли вже фініш видно і без карти?..

Змиритися.
Здатися.
Розвести руки.
Зірвати з себе маски
та перуки..

..Не витримала натиску..
Програла.
Я віддаю усе, що у вас брала -
Себе і ролі, що для вас же грала..

Ось я..
Стою тут перед вами…
Чесна й справжня..
Не боляче..
І навіть вже не страшно..
Бути ніким, навколішки тут стоячи.
Бути ніким… назавжди вам програвши..


5.08.2013

Пророки

  • 22.01.14, 21:56
Потнула в шумі остання до Неба мольба,
Безсмертна Надія поволі в очах помирає…
- Розп’яти Його!!! – Біснувалася дика юрба.
- Він винен! – Кричала засліплена похіттю зграя.
 
І, ніби ж, святий… І відомо було – не грішив,
Та завжди знайдеться до золота ласий Іуда,
Що просто злочинця ярлик безпардонно «пришив»…
Найгірше, що саме такого й підтримують люди.
 
До чого це все? Та до того, що всі ми живем
У світі складному під пильним всевидячим оком,
Та часто стається, що ми не за тими ідем:
Второпати годі – нелегко в Вітчизні пророкам!
 
І хибимо ми, і коліна збиваємо вщерть,
В ідейних двобоях безжально ламаємо пера,
Та гасло одне актуальне: «Свобода чи смерть!»
І прапор звитяги, освячений ім’ям – Бандера!
 
Відходити – зась! У минуле дороги нема!
Невже не навчили нічому колишні уроки?
Чи доля у нас – дочекатись нового ярма
Й публічно, у всіх на очах розпинати пророків!?..
 

22.01.14