Про співтовариство

Тут публікуються всі, хто вміє і хоче писати вірші.
Це місце, де Вас читатимуть. Пишіть частіше, пишіть краще.. воно того варте.
Вид:
короткий
повний

СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ

Колискова зірок

Ти диви, як смачно позіхають зірки! Вони солодко заколихують діточок своїх, Наспівують колискові для них Диханням дерев, Заповідають їм тишу як скарб, Вмивають їх перед сном росами босоніж. Так чому ж находить така ностальгія При багряно-сивих хмаринах На їх останньому подиху? Адже завтра народиться вже нове життя.

Возвращение к жизни

  • 25.03.14, 08:33
[Приєднана картинка]Скажи теперь скажи,Зачем молчала ты,Прожить, как миражи,С душою пустоты,Как можно так предать,Как долго был обман,Мне нечего сказать,Во мне один туман,Туман съедает снег,Как ржавчина металл,Тону, но вижу брег,Но как же я устал,Весна, дай силы мне,Ещё любить, страдать...

Читати далі...

Давай уйдём

Давай уйдём с тобойВ мир добрый и простой.Отыщем приютТам, где нас никогда не найдут. Там огорчений нет.Подарит солнце свет.А ночью придётВ небо тёмное звёзд хоровод.Сбежим с тобой в любовьИ жизнь откроем вновь,И тогдаК нам на долгие годаПридут мечты давно позабытыеИ чувства раньше не раскрытые.И будет вечная весна.Прости, любимая подруга,Что в этот мир тебя я раньше не взял.Не там всю жизнь я своё счастье ждал.Прости, подруга моя.Мы навсегда нашли друг-друга.Наполним счастьем наши дни и...

Читати далі...

Гулял я по Донецку,как по Риму.

[Приєднана картинка] Гулял я по Донецку,как по Риму, &nbsp...

Читати далі...

Предательство (пир во время чумы)

  • 24.03.14, 15:57
[Приєднана картинка]Себя не хоронят люди,Они хоронят других,От поцелуя ИудыНас отделяет миг.Скрываясь в пределах ночи,За чередой времён,Предательство снова хочетРуси нанести урон.Кому это братцы надо,Не многие могут понять!И тянется к чаше ядаРука, чтоб его принять.Испить в задушевном тосте Его со своим врагом.И мёртвым лежать на погосте,Под многозвёздным клеймом.С мечтами о лучшем мире,Где всё повторяется вновь,На званом бесовском пире,Где пьют не вино, а кровь...Украина 2014 год

Нарешті - весна!

Вагітні бруньки розростуться поволі -Полізуть сорочки водночас по швах.І випорскне листя, зітхнувши, на волю, Засяє зелом на вологих листках.У схованки гратимуть жовті кульбабки, Пірнаючи радо у свіжій траві.Над ними кружлятимуть сонечка й бабки, І равлик одягне панчішки нові.[Приєднана картинка]

Осінь-примара

Синіми нитками На тлі бездушності Вишито холодне життя. То не примара До тебе примружилась. То осінь несе Чуже каяття. Не хочу зітхати, Що знов мені прикро, Втома болюче зника... Та завтра ввімкну Знову світло - До вимикача Потягнулась рука. Синіми нитками? Може то хмарами Тоне прозора імла... Зеркало блиснуло... Може і правда? То осінь-примара прийшла...

Поетична кав*ярня життя

Смакую вірші. Ням! Духм*яні, свіжі, Лишень зчитані з блокноту, Які апетитно надихають На спокусу дня. За столиком життя У затишній кав*ярні Меню сьогодення. Зачитаюсь свіжими творами... Час бігти. Проте... Можна мені ще феліжанку Гарячої прози?

Блеф.

[Приєднана картинка] В мире много разных красавиц, &nbsp...

Читати далі...

Истина в нас самих

  • 22.03.14, 18:32
Наше отношение к людям естьзеркало отношения к себе...Ключ от всех дверей - Любовь. И именно с любви к себе начинается любовь ко всему. Момент истины.Рецептов много дают нам вновь,И ненависть в нас разжигают,Надежда, Вера и наша Любовь,В сердце всё ж прорастают.Как без страданий любить,Это ведь Страсти-Дание,Это не...

Читати далі...