Про співтовариство

Тут публікуються всі, хто вміє і хоче писати вірші.
Це місце, де Вас читатимуть. Пишіть частіше, пишіть краще.. воно того варте.
Вид:
короткий
повний

СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ

Публікації в міжнародному альманасі "Скіфія-2014-Літо"




«СКІФІЯ-2014-Літо»
(Проза, поезія, есеї, нариси) українською та російською мовами.
До 11-го випуску альманаху   «СКІФІЯ-2014-Літо»   було запрошено 73 автори України та країн зарубіжжя.


http://zeitglas.io.ua/s792464/almanah_skifiya-2014-lito_proza_poeziya_esee_narisi_ukraenskoyu_ta_rosiyskoyu_movami

Тут теж мої вірші, а також оповідання "Диделка", присвячене старшій доні.

Це відповідь на запитання моїх друзів, куди я пропала й чим займалася влітку).

Публікації в альманасі "Берегиня" , літо-2014 (м. Хмельницьк)



               Хочу поділитися радісною звісткою - 12  моїх віршів вміщено до збірки.
       Щиро вдячна видавцеві із м. Хмельницька Лілії Стасюк за запрошення до співпраці  -  участі
у новому літературному альманасі «Берегиня», приуроченому берегиням сімейного затишку,
поняттям материнської любові, життєвої мудрості, відносин між людьми, кохання,
 любові до батьків та Батьківщини.


Пишіть вірші, удосконалюйтеся - воно  того варте!



 

Я хотел бы сказать о многом...

  • 10.09.14, 10:57



Я хотел бы сказать о многом,
Как дрожит от разрывов земля,
Как за жизнь, что даётся нам Богом,
Бьётся насмерть отчизна моя.

Как война, попирая святое,
Рушит церкви, бомбит Донбасс,
  И, как он защищает родное
От АТО, убивающей нас.

Как родство своё с братом забывший,
Брат на брата идёт - убивать.
Как нам всем, молодым и пожившим,
Так не хочется умирать.

Притча про вікно

  • 10.09.14, 01:03

(сучасна, з Інтернету)
 
В будинку пожвавлення.  Люди квартиру купили…
Заносить пожитки ще зовсім новенька сім’я.
А в вікнах уважно «беруть на приціл» старожили
І, ніби на конкурсі, в кожного думка своя.
 
За день, чи за два вже розвішала юнка білизну,
А в хаті навпроти… - є тема нова для пліток:
- Ти тільки поглянь, - це дружина крізь посмішку злісну, -
Вся сіра білизна!.. І в плямах якихось… Це – шок!
 
Оце господиня! Вже - заміж, а прати не вміє.
Чи, може, поганий її порошок для прання?
…Щотижня бурчить! Чоловік же сказати не сміє
Ні слова на захист. Вже звик до тих криків щодня.
 
Та якось – о диво! – білизна, мов сніг, засіяла!
Скривилась заздрісниця: - Вже порошок хтось купив!
А їй чоловік: - Я проснувся, коли ти ще спала,
І вікна нарешті від бруду річного помив!
 
Ось так… А життя все продовжує біг свій по колу.
Та є в цій історії правда, вважаю, одна:
- Яким ми побачимо Світ, що буяє довкола, 
Залежить від того, з якого дивитися вікна!

Упрек




                     Летний вечерок догорает,
                     И осень стучится в окно,
                     Словно жемчуг,звезды мерцают,
                     Ночь без луны. Очень темно.


                     Ветерок приносит порою,
                     Перегар сомнительных лиц,
                     Словно над лампой ночною,
                     Рой бабочек гнусных девиц.


                     Заняты работой всецело,
                     Едкий парфюм резко бьет в нос,
                     Но действуют нагло и смело,
                     Ведь интерес - диктует спрос!


                     Пороки,пороки людские,
                     Зачем счастью их предпочли?
                     Стали сбродом люди простые,
                     Дар семьи разрушить смогли.


                     Их судить не могу сурово,
                     Как не в силах им я помочь,
                     Как упрек звучит мое слово,
                     В темную,осеннюю ночь.

Сладко тают поцелуи на губах


                        

                            Как поеду до любимой
                            Вечерком,
                            На мопеде прокачусь я 
                            С ветерком,
                            Буду милую ласкать и 
                            Обнимать,
                            Под ракитовый кусточек
                            Ночью звать.


                            Будем мы любить друг друга,
                            А потом,
                            Мы на зорьке песни вместе
                            Запоем,
                            Розу алую любимой
                            Поднесу,
                            На руках ее до ЗАГСа
                            Отнесу.


                            Станем мужем и женою
                            Мы вдвоем,
                            Звезду счастья,как цветочек
                            Мы найдем,
                            Пусть сияет она ярко
                            В небесах,
                            Сладко тают поцелуи
                            На губах.  

                        

Красота Земли.



9 сентября - Всемирный день Красоты! 
                  
                     Мое поколенье войну,
                     Как факт испытало,похоже,  
                     Когда взрывы бомб тишину,
                     И землю порвали. О,Боже!


                     Когда смерть с преступной руки,
                     Косой сносит мненье народа,
                     Орудье,когда и штыки,
                     Важнее, чем Бог и природа!


                     Возможно слова  эти бред,
                     Исчезнет ведь все,то что бренно,
                     Но снова войны черный цвет,
                     Измажет наш мир непременно.


                     Зачем на Земле сущий ад?
                     И пулей пробитые груди?
                     Ждет нас золотой листопад,
                     Дарит Бог красоту вам,люди!


                                 
                                      

                                

Богач и бедняки.


                        


                                 Олигарх спросил у журналиста,
                             "  Что им нужно этим беднякам?
                                  У них совесть может быть не чиста?
                                  Или их причислить к маньякам?"


                             "  Вы хотите все увидеть сами,
                                 В нищей робе бедняком побыть?
                                 Тогда клейте бороду с усами,
                                 И пошли по городу бродить."


                                 Было холодно.Зима стояла,
                                 Ветер и метель сбивали с ног,
                                 Под аптекой женщина рыдала,
                                 Обивая палочкой порог.


                            "   Эй, бабуля! Почему ты плачешь?
                                 Кто тебя обидел невзначай?
                                 Может деньги ты в чулочке прячешь,
                                 А здесь просишь у людей '' на чай '' ?


                            "   Ох,сынок ! - старуха отвечала,
                                 Человеку с рыжей бородой,
                                 Судьба злая видно осерчала,
                                 Стала одинокой я вдовой.


                                 Нет теперь ни денег,ни здоровья,
                                 И желанья не осталось жить,-
                                 Ах,старость ! Как ты ужасна вдовья,
                                 Подачки приходиться просить."


                                 Дав той бабке деньги на житуху,
                                 Дальше те два странника пошли,
                                 Жизни вновь увидели разруху,
                                 Когда к храму скромно подошли.


                                 Здесь с детьми сидела инвалидка,
                                 Бледная, худая, словно тень,
                                 Свитер и дырявая накидка, 
                                 На ней были в тот морозный день.


                             "  Ты чего сидишь здесь,дорогая?
                                 Холодно ведь детям и тебе !"-
                                 Олигарх спросил,- ему рыдая,
                                 Женщина сказала:"Верь судьбе!"


                                 Муж погиб в дорожной катастрофе,
                                 Я же сильно ранена была,
                                 Крест несу свой, словно на Голгофе,
                                 Ради деток я еще жива !"


                                 Выслушав бедняжку и невзгоды,
                                 Сто баксов богач не пожалел,
                                 Вдруг в стуже, февральской непогоды,
                                 Старика он нищего узрел.


                                  Дикой уподобившись собаке,
                                  Стыд отбросив и презренья срам,
                                  Дед копался в мусорном баке,
                                  Искал объедки и разный хлам.


                                  Что потерял ты дедушка,милый?
                                  Грязный бак вызывает лишь страх !
                                  По виду ведь ты,вовсе не хилый,
                                  Иди работать ! ''- сказал олигарх.


                             "   Мил человек ! Ты вовсе не знаешь,
                                  В какой стране сейчас ты живешь,
                                  От голодухи ты не страдаешь,
                                  Пенсию, как подарок не ждешь.


                                  Кушать хочется очень сыночек,
                                  На хлебушек нет, даже гроша !
                                  Нет ни лекарств, ни даже примочек,
                                  Ох, как стонет, болея душа !


                                  Стариков не берут на работу,
                                  Богачам нужны только рабы,
                                  Расстрелять надо эту сволоту,
                                  Но нет сил у меня для борьбы !"


                                  Так вот дед богатею ответил,
                                  Ковырять снова в баке начал,
                                  Вечер пришел. Никто не заметил,
                                  Всех уже звал домашний причал.


                             "  Ну и как, вы ответ получили?"-
                                 Журналист олигарха спросил,-
                             "  Контрасты жизни вы отличили,
                                 И каждый зачем подачку просил?


                                 Но дело одно,- это увидеть  !
                                 Дело другое,- это познать !
                                 Суть же познав, - судьбу не обидеть,
                                 Обездоленных сердцем понять ! "

                          


                                 








Попрошу у місяця зірку

Вже горобці збираються під стріхи,
Під ранок мерзне скошена трава,
Розсипав місяць зоряні горіхи -
Квапливий  ранок в кошик їх збира.

У кошичку горішків  чималенько..
Це ж скільки мрій, надій і сподівань!
Я попрошу один. Хоча б маленький...
Для втіхи. І для здійснення бажань.




Розмова біля дзеркала

  • 03.09.14, 19:46
Вважаєш – життя жорстоке?
Чи, може, жорстке занадто?..
А це, всього лиш, -  уроки,
Де бути присутнім варто.
 
Там відповідь не проходить
Щось, типу: - Читав… Я знаю…
Коли сам диявол бродить
Й спокусами досягає.
 
Коли попід ніс «фігуру»
Вчорашній товариш скрутить,
А щастя, мов авантюра,
У темних лісах заблудить.
 
Піднімешся на вершину,
А виявиться – провалля!
Хотів би лягти в перину –
А в ліжку – шипи зі сталі!
 
…Розвалюєш лобом стіни,
А поруч – відкриті двері.
За все в цьому світі ціни
Завищені, до холери!..
 
Вважаєш, ніхто й ніколи
Не знав, що таке – проблеми?
А ти озирнись довкола
Й лишися слизької теми…