Морок всебічно мене огортає,

Хочу  чи ні,  ніхто  не  спитає.

Чорні  по  стінах   розбризкані   тіні,

Тепер я їй раб. На сьогодні. Віднині.

Лячно вронити хоч слово у тиші,

Краще  стояти  тихіше  від  миші.

Скуті    кайданами   руки    і   ноги,

Нема мені звідки, чекать допомоги.

Раптом пітьму різкий звук пронизає,

Це   звук   батога,   і   усе   завмирає.

Серце  ледь   б`ється,   пітьма  ріже  очі.

Відчинилися двері, бачу постать дівочу.

Тиша,  мовчання,  ні  я,  ні  Вона.

Невимитий посуд – ось моя вина.

Вмикається світло,  і перед  очима –

Я бачу чортяку, авжеж не дівчину!

Розпатлані коси,  корсет шкіряний,

На шиї дівочій, ошийник стальний.

Очі  пантери,  а  може  й  тигриці?!

Слідів не лишилось від бувшої киці.

Зап`ястя  закуті  у  шкіру  з  шипами,

А Вона нічогенька, з міцними ногами.

Ноги чарівні,  а  де  те,  що вище?

Гумові шорти стягнули сідлище.

Руками   зминає   батіг   шкіряний,

Десь я вже бачив точненько такий.

І  поки  в  безодні думок я тонув,

Цей же батіг враз мене обгорнув.

Боляче вжалив хлистом ягодицю.

Я поглядом впився у мою царицю...

...далі є

Наташа – милое созданье,

Капелью голосок звенит.

Моих   очей   очарованье,

Я  красотой  Твоей  убит.

В   Твоих  глазах  ищу  спасенья.

Смотрю в их чистый, нежный свет.

За годы блядства жду прощенья,

Я   пред   Тобой,   душой   раздет!

Затихли  дерева,  нечути птахів.

Дихання   вітру,   траву   не   колише.

Нечути у лісі людських голосів,

На приречену землю спустилася тиша.

В ній я сиджу на зеленій галяві,

Серце   та   очі   –   від  світу  закрив.

Мрії дитинства то ясні то мляві,

Йдучи життям так безжально згубив.

Небо шарахнуло ніби від болю,

Землі посилаючи збуджений грім.

І, - мов сльозами, своєю водою

Життєдайну  вологу  надало  усім.

Перші краплини, холодні і важкі,

Зовсім як спомини пасмурних днів.

Ринули   з   неба   роздертої  пащі

Змиваючи   все,  що  забути  я  хтів.

Так дощ, розмовляючи гулко з травою,

Мене ненароком – пестив і мив...

Щоб  ранок   новий  –   своєю    росою,

Очищене  тіло  моє  – пробудив.

Ты пукнула, о как прекрасно,

Своей любимой - нюхать аромат.

Целуя зад, который страстно

Сношал, лишь пять минут назад.

О, то мгновенье безмятежно,

Где мы на смятых простынях,

Предались сексу так небрежно,

Другим, оставив стыд и страх.

Ночь как детей, обняла нежно,

Огонь желания в сердцах –

Нас гнал к тому, что неизбежно

Да, будет с криком на устах.

Я соблазнился не напрасно,

Испил до дна той ночи яд.

И через время так же ясно,

Любимой  чую – аромат.

Руки поволі, що хочуть те роблять

І  дикі  бажання   поволі   заводять.

Підніметься настрій і все те що нижче,

Ми   щохвилини   стаємо  все  ближче.

Візьму   я   руками   Твої   ягодиці

Звільню Твої ноги, від решток спідниці.

О,  так  мила  Катю, цього Ти чекала.

Сьогодні навмисне трусів не вдягала.

Захоплюєш в руки мій прутень гарячий

Не бійся, хапай – він зовсім не дитячий.

А далі ми будем таїнство робити

І цілий день голі, по хаті  ходити.

Я дам  Тобі пити, вина  мого трішки,

Слідів не лишилось від сірої мишки!

Що ніч є, то глибше

Ти лізеш в болото.

Тут ніц не поробиш,

То   Твоя   робота.

Скоріше кінчив би,

Єдина турбота.

Спрацьовуєш губи,

То Твоя робота.

Твоє “керівництво”

Жадібна мерзота,

Копійками платить,

Зате    є    робота.

Буває    до   горла

Підходить блювота,

Та мусиш терпіти –

Така     то     робота.

Під ранок додому.

Ще завтра субота.

Затискуєш    зуби,

То   Твоя   робота.

Ось,   поки   Ти  мала,

Мій   пеніс  у  роті.

Цей вірш присвятив я

Твоїй, блін, роботі!

Ох, бля, порнуха – райский сад!

А я, видать, садовник в нём.

После  него,   мне   прямо  в  ад,

Грехи  свои  сжигать огнём!

Вот новый день, и снова съемка,

Разнообразней секса ждёт народ.

Мотор!  И,  голозадая   красотка

В    лучах    софитов    предстает.

Лимит   фантазий  не  исчерпан.

Границ   для   порно  вовсе  нет!

О, как здесь смотрится невинно

О, поцелуй  мой  первый!

Такой нежданно звонкий,

Не с кем ни будь, а  с нею -

С   любимою   девчонкой!

О, Боже  – это  счастье,

Желанных  губ  касаться.

Любви до исступленья

С  любимой  отдаваться.

Сомкнутых век дрожанье

Слиянье юных тел, -

Немое   обещанье,

Вот разума предел.

Чуть влажных губ касанье,

В мгновении быстротечном.

Неровное     дыханье . . .

И  мысль  одна  –  о  вечном...

---

...вірш із збірки "Близько серцю моєму"

Носите женщин на  руках.

На пьедестал любви воздвиньте.

И возвышайте их в стихах.

И,   если   можете   –   любите...

Они  отплатят Вам с лихвой,

Они   собою   Вас   согреют.

Своею двойственной душой.

Такая роль. Лишь так умеют!

...вірш із збірки "Близько серцю моєму"

Я сотні теплих слів

Скажу Тобі, сестричко!

Хай посмішка  осяє

Твоє  миленьке  личко.

Я дякую, безмежно

Батькам своїм за Тебе.

Для Тебе обережно,

Дістану  зорі  з   неба.

Я хочу щоб  Ти  мала,

Усе,  що забажаєш.

І щоб тривог не знала

Із тим кого кохаєш.

За  Тебе  помолюся,

І вип`ю я до дна!

Тебе люблю, Януся,

У мене Ти,  одна.