Руки поволі, що хочуть те роблять І дикі бажання поволі заводять. Підніметься настрій і все те що нижче, Ми щохвилини стаємо все ближче. Візьму я руками Твої ягодиці Звільню Твої ноги, від решток спідниці. О, так мила Катю, цього Ти чекала. Сьогодні навмисне трусів не вдягала. Захоплюєш в руки мій прутень гарячий Не бійся, хапай – він зовсім не...

Читати далі...

Що ніч є, то глибше Ти лізеш в болото. Тут ніц не поробиш, То Твоя робота. Скоріше кінчив би, Єдина турбота. Спрацьовуєш губи, То Твоя робота. Твоє “керівництво” Жадібна мерзота, Копійками платить, Зате є робота. Буває до горла Підходить блювота, Та мусиш терпіти – Така то робота. Під ранок додому. Ще завтра...

Читати далі...

Ох, бля, порнуха – райский сад! А я, видать, садовник в нём. После него, мне прямо в ад, Грехи свои сжигать огнём! Вот новый день, и снова съемка, Разнообразней секса ждёт народ. Мотор! И, голозадая красотка В лучах софитов предстает. Лимит фантазий не исчерпан. Границ для порно&nbsp...

Читати далі...

О, поцелуй мой первый! Такой нежданно звонкий, Не с кем ни будь, а с нею - С любимою девчонкой! О, Боже – это счастье, Желанных губ касаться. Любви до исступленья С любимой отдаваться. Сомкнутых век дрожанье Слиянье юных тел, - Немое обещанье, Вот разума предел. Чуть влажных губ касанье, В мгновении быстротечном. Неровное дыханье . . . И ...

Читати далі...

Носите женщин на руках. На пьедестал любви воздвиньте. И возвышайте их в стихах. И, если можете – любите... Они отплатят Вам с лихвой, Они собою Вас согреют. Своею двойственной душой. Такая роль. Лишь так умеют! ...вірш із збірки "Близько серцю моєму" [Приєднана картинка]

Я сотні теплих слів Скажу Тобі, сестричко! Хай посмішка осяє Твоє миленьке личко. Я дякую, безмежно Батькам своїм за Тебе. Для Тебе обережно, Дістану зорі з неба. Я хочу щоб Ти мала, Усе, що забажаєш. І щоб тривог не знала Із тим кого кохаєш. За Тебе помолюся, І вип`ю я до дна! Тебе люблю, Януся, У мене Ти, одна. ...вірш із збірки "Близько серцю моєму"[Приєднана...

Читати далі...

За моим окном птицы ласково поют,За моим окном сходит снег, всё зеленет.Два черных санитара ходят по двору.За моим окном весенним ветром веет.И жаль что я это не вижу.Но всё известно мне из книг.Окна не пропустят света.Я вижу мира черно-белый лик!

На столе нацарапано "скука", Я один в палате на трёх, Меня мучает только разлука И в чердцах родных переполох. Неизвестный диагноз латынью Мне поставили твёрдой рукой, А ведь мог же сидеть у камина И пить чай с родною душой. Пару пачек, огонь и вода, Листик, ручка и вся передача, Что собрали мне быстро друзья И звонок от бывшей в придачу... Вот и всё, что взял я с собой, Как на скорой меня увезли. А теперь я на скуку войной. В арсенале моём лишь стихи.

Мені здається, що рано руки опускати, за те, що не здійснилося,себе картати, махнути рукою і сказати:- Бувай! Цілому світу, стрибнувши за край! Я не буду казати, що треба робити, бо сам, і досі не знаю як жити, мені так здається, я напевно не знаю, зв'язок зі-світом, дуже часто втрачаю...

В белом... сарафане... Ты медлено шла мне на встречу... И в сердце... моём... Было пламя - его не залечишь... И кровь... на руках... От страсти сжал розу руками... И слабость... в ногах... Ты как ведьма убила глазами... Лодонь... на лодони... Мы в вальсе кружились ночами... Я рыдал... но сапсибо тебе... Я жил лишь одними мечтами...