Про співтовариство

Тут публікуються всі, хто вміє і хоче писати вірші.
Це місце, де Вас читатимуть. Пишіть частіше, пишіть краще.. воно того варте.
Вид:
короткий
повний

СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ

Буду ждать я эту встречу

  • 31.01.08, 13:05
СНЕЖИНКА  ЗА  СНЕЖИНКОЙ  СНЕГ  ЛОЖИТСЯ, ХОЛОДНЫМ  ПОКРЫВАЛОМ  УКРЫВАЯ  ГОРОД, СПОКОЙНО  ВАЛИТ  И  НЕ  ЗЛИТСЯ, ВЛИВАЯ  ТИХО   В   ДУШУ  ХОЛОД.                А   В  ГОРОДЕ  НИКТО  НЕ  ЖДЕТ,                ПУСТЫНЯ -  ДА  И  ТОЛЬКО,                А  СНЕГ  КРУЖИТ,  ИДЕТ,  ИДЕТ,                НЕ  МУЧАЯСЬ   НИСКОЛЬКО. УСТАЛОЙ  БОЛЬЮ  ПЕРЕГОРЕЛОЙ, УЙТИ    В  ПОЛЯ  ПОД  САВАН  БЕЛЫЙ, РАСКИНУТЬ  РУКИ,   ПАМЯТЬ  ПЕРЕБРАТЬ,  И  ДО  ВЕСНЫ  ПОД  СНЕГОМ  ПРОЛЕЖАТЬ.               УСНУТЬ  ПОД  ДУМЫ,  ЧТО  С  ТОБОЙ.               ВСЯ  ЖИЗНЬ  УШЛА  МГНОВЕНЬЕМ  КРАТКИМ,               И  НЕ  ЗАХОЧЕТСЯ  ОПЯТЬ  ВЕСНОЙ,               ВОСКРЕСНУТЬ  АЛЫМ  ЦВЕТОМ  СТРАСТНЫМ. ТАК   ВЫЙДИ  ПОЛЕ,  ПОСИДИ  СО  МНОЙ, Я  ЗДЕСЬ, - НО   СЛОВА   НЕ  ОТВЕЧУ, ЦВЕТЫ  ПОНИКЛИ,  ЖУХЛАЯ  ТРАВА,  ПОКОЙ, И  БУДА  ЖДАТЬ  Я  ЭТУ  ВСТРЕЧУ                                                            

Снег уже расстаял, но почитай...

  • 31.01.08, 12:17
                            

Снег

 

 

Так безобразен мир, а ты – прекрасен.

Ты чист и лёгок, просто невесом

Пушистые ресницы приукрасив,

Ты замираешь, опускаясь в сон.

 

И я иду, порою не вдыхая,

Боюсь спугнуть спокойствие твоё.

Ты мирно на ресницах спишь не зная,

Что только мне одной не всё равно…

 

E. G.

                               

Просто...

  • 30.01.08, 23:11

Мені б сьогодні просто жить

Не думать про буденні речі

І не шукати щастя мить

В моїй одвічній давній втечі.

 

Мені б сьогодні просто йти

З закритими на світ очима.

У світлі йти і в темноті,

Поміж людьми і повз машини.

 

Мені б сьогодні просто знать,

Що завтра день не буде гірший

І істин більше не шукать

В моїх безглуздих часом віршах.

 

Мені б сьогодні просто жить,

Не думать про буденні речі.

Нехай життя моє летить

У пориві нової втечі.

 

E. G.

Ритмы сердца

  • 30.01.08, 10:13
ЗАГОРЕЛАСЬ  ЗАРЯ  НА  ВОСТОКЕ,
НОЧЬ  УХОДИТ  НА  ОТДЫХ  С  РАССВЕТОМ,
ПРИПЛЫВАЕМ   МЫ   В  СОННОМ  ПОТОКЕ,
К  БЕРЕГУ  УТРА  ТУМАНОМ   ОДЕТЫМ.

            ПОЯВЛЯЕТСЯ  ДЕНЬ  СВЕТЛЕЮЩИЙ,
            НАПОЛНЯЕТСЯ   ЗВУКАМИ   ВСЁ,
            СТУК   СЕРДЦА  РИТМОМ  ВЛИВАЕТСЯ,
            В  ПРОСЫПАЮЩЕЕСЯ   БЫТИЁ.

Мого життя...

  • 29.01.08, 21:11

***

Мого життя примар чарівний танець

Мій дух виплясує щоночі поміж хмар.

Я ще живу і на обличчі глянець

Такий же штучний, як моє ім'я.

 

Мої думки за межами кімнати

За межами реальності і теплих сліз

І від мого життя вже нічого чекати.

І де той хтось, хто квітку щастя не приніс?..

 

Ще молода, але душею посивіла.

Закрию очі – бачу у вісні,

Як ти пішов, а я сказать не вспіла,

Що щось-таки подобалось в тобі.

 

E. G.

Моему лучику!

  • 29.01.08, 19:13

Мой лучик света, луч тепла,
Моя душа тобой согрета,
Ты только небом мне дана,
- Привет! Сказала в чате летом.
И полетели день за днем,
Звонки стихи и смс-ки,
Я принцем был и слаДким сном,
И с форточки по занАвеске,
К тебе спускался по ночам,
Тебя лелеял и хранил,
От демонов оберегая,
От тех двоих с седьмого-в,
По телефону их гоняя.
Тебя я нежно называю,
Моя дуШа,
Мое тепло,
Моя загадочнАя фея,
Мой лучик света
Путь в добро
Ты дар который я имею!!!

91%, 10 голосів

9%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

опять вино...



 Тот блажен, кто не стал в наше время рабом
В нечестивой погоне за жирным куском,
Кто свой век не губил ни постом, ни молитвой,
Вольно жил, просто жил, наслаждаясь вином.
Омар Хаям
содрал прямо с бутылки...

"Про..."

В позолоченной клетке,


 Без двери и замка,


 Петь мечтала на ветке,


 Но в прутья упёрлись глаза... 


Сдесь кормят тебя всегда, 


 С хлором поют водой, 


А там еду для себя,


Добывать,придёться самой... 


Тебе ничего не мешает,


 Кроме себя самой, 


Узнать как ветер ласкает, 


И вкус воды дождевой...


Всё поёшь о свободе,


 Делая вид,что живёшь, 


Одинокая по-природе,


 Давно никого не ждёшь!


 Дни,один-за-другим,


 Равнодушно вперёд плетутся,


 И крыльям усталым твоим, 


Облаков никогда не коснутся...!

тоска

В голове моей давно
Спорят горе и вино.
И такой подняли шум,
Что он хуже всяких дум.
Горю силы не дано:
Всё равно
Победит его вино.
Со слезою в мутном взоре
Удалится злое горе.
В голове моей одно
Будет царствовать вино !

Покидая мир сей

  • 26.01.08, 23:17


Покидая мир сей

…Вот так и рушатся мосты,
И боль тупая бьет в висок,
Невидя мира красоты,
Ты ставишь пальцы на курок,

И покидая этот мир,  уходишь,
Ты уходишь, не вернешься вновь,
Забыть себя скорей ты просишь,
Выстрел, падение, густая кровь.


26.01.2007