Слова - дым
- 04.04.12, 17:40
Слова подобны дыму изо рта -
Секунда на мгновенное забвение...
Нет смысла - ветра дуновение
И сущность их уже не та.
Секунда на мгновенное забвение...
Нет смысла - ветра дуновение
И сущность их уже не та.
9
Про співтовариство
Тут публікуються всі, хто вміє і хоче писати вірші.Це місце, де Вас читатимуть. Пишіть частіше, пишіть краще.. воно того варте.
Шукати в архіві
Смерть попирает не смерть, а лишь – Жизнь!
- 04.04.12, 15:08
Смерть попирает не смерть, а лишь – Жизнь!
Предков Светильник почти что потух –
Губит века суть Народной Души
Заупокойно-кладбищенский дух!
1
Раздумья
- 04.04.12, 10:22
С ветром облако летит,
Солнце в синеве сверкает,
Природа красками чудит,
Но кто-то это не узнает,
Укрыт зелёным покрывалом,
Пруд тишиной обёрнутый застыл,
Я путник, в жизни запоздалый,
Пришёл, присел, воды испил,
Воды напившись, думать стану,
Куда идти, и стоит ли идти,
Не встречу в том краю я маму,
С тобой пересеклись мои пути,
Доверью открывая двери,
Хочу найти пристанище душе,
Наивно в чудеса поверив,
Наверно исповедуюсь тебе.
6
В душі янголики витають
- 03.04.12, 22:12
Пишу про янголів... О, Боже...
Не знаю я , у чому суть...
Але в ці дні, ясні, погожі,
В душі янголики живуть.
Пухнасті щічки, очі сургучеві,
Такі красиві, милі янголята...
Тендітні ручки, п'яточки рожеві
І сніжно-білі, наче пух, крилята.
Вони тріпочуть ними, наче бабки,
І усміхаються мені з небес.
Нашіптують химерні казки
І славлять, Господи, Тебе.
- Усе гаразд? Стомилась, може? -
На мене ближні поглядають.
І що мені робити, милий Боже,
Якщо в віршах янголики витають?
18
Я не ангел
- 03.04.12, 20:54
Мій друже любий, я не ангел:
Вони на грішнім світі не живуть.
Не зразу мене в натовпі впізнаєш,
Творю в житті звичайну путь.
Ти поміж хмарами витаєш,
Будуєш в мріях обриси химерні.
А я звичайна жінка і земна я.
Тож опусти мене на землю.
І вже коли мій образ розвінчаєш,
Побачиш жінку з плоті й крові,
Тобі скажу: "Я та, яку чекаєш", -
І руки простягну з любов'ю.
15
Алконост и Сирин
- 03.04.12, 19:08
О чем, Алконост красиво поет?-
О чем,птица Сирин вещает?-
Где человек, счастье найдет,
И где он его потеряет!
Поет Алконост, о взаимной любви,
О райском блаженстве,о счастье,
Сирин вещает, о пролитой крови,
Предвещает, одно лишь несчастье!
В закате багряном, вечерней зари,
Загадкой светятся женские лица,
Словно во мраке, горят фонари,
Ликом прекрасна каждая птица.
Радость и ужас, рядом сидят,
Смехом и плачем, вдвоем заливаясь,
Прямо в глаза, друг другу глядят,
Вещей правдой, вдвоем наслаждаясь.
Предвечным познанием, вещают уста,
С вечера вещают и до рассвета,
Песнь их правдива и очень чиста,
Двух птиц-оракулов света!
26
- Что ты любишь? - спросили меня.
В двух словах слишком сложно ответить.
Я люблю, когда ночь... тишина...
И звезда одинокая светит.
Я люблю рано утром поспать
И роман почитать про былое,
И кота, на руках, приласкать;
Запах сена и шорох прибоя.
Я люблю соловьиную трель,
Крики чаек над тихой водою.
Я люблю листопад и капель,
Я люблю оставаться собою.
Я люблю в шторм бушующий плыть,
Веря в чудо, преград не бояться,
Я люблю на Земле этой жить,
Песни петь, танцевать и смеяться!
Я люблю о прекрасном писать,
Слушать вечное "Ave Maria"...
Просто думать, и просто мечтать,
И выслушивать судьбы людские...
47
Думи мої.
- 03.04.12, 14:16
*Вірш був написаний досить давно,під великим впливом поезії Великого Кобзаря.
Публікується вперше.
Ох думи мої думи, чому ж ви так маєте?
Чому ж такі сумні? Чому ж не літаєте?
Бо так все погано?Скажіть мої милі.
Зробіть мені ласку,чому ви безкрилі?
Чом не можу без вас..Як дитя безталанне?
Чом ви поряд зі мною?Як ярмо окаянне?
Як та доля нещаслива.
Кріпака одинокого..
Що у світі лихому,мов квітка вразлива..
Ходить по світу,та горя шука.
Бо биль розриває,бо щастя нема.
І сльози течуть, і питаю,а нащо?
Бо так мені треба?Ну що ж,то хіба що..
В чому винен я грішний?А хто ж відповисть..
Хто мені скаже?А хто ж все простить..
Так що ж думи мої,чому ж ви так маєте?
Ліхо мені з вами,бо ви ж не литаєте..
Візьміть та пориньте,у небо криваве.
Брось те мене,киньте!Пора вам пора вам…
Залиште рідненькі,залиште самого.
А самі навпростеньки,та й туди вам дорога..
5
На березі Дніпра.
- 03.04.12, 12:48
*Колись натхнення було настільки велике,саме на березі тихого і могутнього Дніпра,на світанку..Що народився цей вірш :)
**Фото зроблене саме тоді,особисто автором,що правда на заході сонця :)
Як добре і прекрасно буває,знаєте?
Коли сидиш на березі Дніпра.
І думка що весь світ ви обіймаєте,
Дивлячись як сонце сходить з-за бугра.
Бентежить душу й серце,навколишня краса.
Солодким болем розривають могутні почуття.
Не можна втриматись від тої міці,і немов роса.
Щасливі сльози ринуть з ранку в забуття.
І пристрасть ця захоплює,хапає!
І в неба синь несе,і в танці дивному кружля.
Як те багаття внутрішньо палає!
І народилась знов душа твоя,немов гарненьке немовля.
Заради вроди цій я все покину!
Готовий полетіти дайте крила!
Нехай несуть,а все одно куди,порину!
Як вітром сповнені,у даль білесенькі вітрила.
Як добре і прекрасно буває,знаєте?
Коли сидиш на березі Дніпра.
І думка що весь світ ви обіймаєте,
Дивлячись як сонце сходить з-за бугра.
5
