Живи по Совести в Ладу с Природой!
- 18.04.12, 00:16
Твое счастье - моя награда!



Ти пройшов, як проходять весною дощі,
А я ж сонцем травневим, та так необачно, У зелено - вербовім котилась плащі. Ти ж за хмарами сонця не бачив…Ти пройшов – стрімкий водяний потік
– Я сміялася соняхом – в горлі щем…
Краплі мокрих пелЮсток нескАзаних слів На асфальті зливались з дощем.То відходив не ти, одинокий, мов перст,
То відходило наше невміле кохання. А я відстань ламала на тисячі верст - Приголубить очима ще раз на прощання… 