Про співтовариство

Тут публікуються всі, хто вміє і хоче писати вірші.
Це місце, де Вас читатимуть. Пишіть частіше, пишіть краще.. воно того варте.
Вид:
короткий
повний

СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ

ЛИРИКА

влюбленный котик

Я тороплюсь на встречу,
Чтобы в глазах утонуть
И в этот памятный вечер,
Вместе о прошлом взгрустнуть.

Нежно рукою дрожащей 
Слезу с твоих щек уберу,
Прикосновения ,ждущий,
Коснусь я к  волос серебру.

И я губами влажными 
Жаждущих ,уст коснусь
Станут преграды неважными,
Я в молодость нашу вернусь

В дождливый осенний вечер,
Ослабшей подставлю плечо,
Была не напрасной встреча
Ничье -стало счастье -чье
натстроения, трава, пейзаж, природа

Хмурая осень


На небе снова тучи хмурят брови,
И мелкий дождь тоскливо моросит,
Вчера жена гостила у свекрови,
Пришла домой и как змея шипит

Последний лист трепещется от ветра,
Сухая ветвь стучится мне в окно
Тоскливо мне ,я знаю,что и завтра,
Как и сегодня будет все равно

Совсем меня ты доканала осень,
Дышать не хочется и думать ,даже,лень
Укуталася даль в тумана просинь,
И корчится от старости плетень.

Все приходящее пройдет ,поверь на слово,
Зарей весенней загорится небосвод.
Уйдет тоска ,проснутся чувства снова,
Ты звезд мерцающих увидишь хоровод.

И на бумагу нежно лягут строки:
О дикой ревности,о страсти и любви
Забудешь ты осенние мороки,
И в венах бурный бег почувствуешь крови


Другові

Тривожить біль необережно.
Просію сумніви крізь сито -
Прийду і сяду біля тебе,
Погладжу скроні, снігом вкриті.

Відкину геть скорботи квіти,
Вдихну здоров'я в твоє тіло.
І сонце усміхом освітить
Передосіннє надвечір'я.

Внесу в твій дім жмуток натхнення -
Тобі відразу стане легше.
Покриють промені черлені
Статечний погляд, сильні плечі.

І ти одужаєш відразу -
Запахне вересень медами.
А ми нікому не розкажем,
Що нить незрима є між нами.




              
           

экспромт ни о чем...

  • 20.11.12, 13:13
сколько фраз... двусмысленных, нелепых.. задавала я сама себе...
каждый раз как только отвечала, вспоминала, веришь?  - о тебе...
не поверишь знаю, это точно..ты забудь, прошу не вспоминай..
все минуты счастья и часы тревоги, умоляю ты не забывай...

мысленно писала я тебе поэмы.. с голосом твоим засыпала я..
просыпаясь слезы вытирала.. но молилась я не за тебя..
ты прости за все, что не свершилось, ты прости за все мои мечты..
никогда в себе не ошибаясь..я вдохну глоток другого мира..кем не будешь ты.


Поэт и пародист.

Я выполз в мир под ласковое слово,
И к слову тут же рифму подобрал,
А акушер,похожий на Толстого,
Меня его наследником назвал.

Обрезав пуповину,будто саблей,

Сказал под дым дешевых сигарет:
"Он на пиита не похож ни капли,
Но плачет как лирический поэт."

Среди шальных берез и спелых вишен,

Я рос,и строки рвались из груди,
Поэт известный из меня не вышел,
Хоть при рожденьи,вроде, заходил.

Меня влекли чужие рифмы ночью,

Я брал их в долг,своё перо кляня,
Обидно лишь ,что лучшие из строчек
Поэты написали до меня.

От огорченья вылез я на крышу,

И тут же понял-стало хорошо,
Ведь из меня поэт обычный вышел...
И в пародисты,матерясь,ушёл.

ПРИЗЫВ

Я уж готов прийти на твой призыв
Готов лобзать я губы, твое тело.
Все  то ,что было в прошлом позабыв,
Забыть и то,что раньше наболело.

Да,эта ночь тебе посвящена;
На голубом из шелка покрывале,
Желанной будешь только ты одна,
Других на этот праздник мы не звали.

Неистов буду,нежен и жесток
Огнем любви и страсти обжигая
Сомну тебя как розы лепесток
Руками ,наслаждаясь ,грудь сжимая.

Дождись меня,пожалуйста дождись,
Подбрось в камин еще полено,
Не остывай гори,а не дымись,
Ты жажду утолишь,поверь мне, непременно.

красивые Картинки Он и она бесплатно, картинки про любовь, на рабочий стол

У рідному краї



Ми говоримо на кожному кроці, як у нас погано в людському
суспільстві,  і забуваємо про те, якою ж гарною створив
Господь землю нашу, для нас, Людей...


У рідному краї і зорі яскраві,
В нім сонечко пестить долоні землі.
І трепетно носять у рідному краї
Журавлики весни на світлім крилі.

У рідному краї хліба колосяться,
А маки червоні вплелися в жита.
Тут бані церков в небесах золотяться,
Колишуть молитви на теплих вітрах.

Вітчизни я іншої в світі не знаю,
Вбираю у себе духмяність лугів.
До пісні, до мови її припадаю,
Яку пронесу крізь буремність віків.



Природа.

                     
                   
                     Недавно млея от жары,
                     Как страстно ждали все прохлады,
                     И вот дождались той поры,
                     Но снова нет души услады.


                     Все чаще дождик моросит,
                     Прошла жара.Исчезло лето,
                     Но обыватель вновь брюзжит,-
                     Природа вся вокруг раздета!


                     Один от холода дрожит,
                     Другой жары не переносит,
                     Одна к теплу скорей бежит,
                     Другая лед с собою носит.


                     Природа всем не угодит,
                     Ворчит пусть кто-то недовольно,
                     Она обиды не таит,-
                     И только в мае всем привольно.


                     Ведь в мае все кругом цветет,
                     Ведь в мае все благоухает,
                     К взаимной он любви зовет,
                     И всех к блаженству призывает.
                   
                    
                    

Травинушці -2



Любій Травинушці присвячую
http://blog.i.ua/user/4635149/1076383
http://blog.i.ua/user/4635149/ - останнє звернення до блогерів

Ця дівчинка з нету для мене  як свято,
По-дружньому, щиро її я люблю
За миле бажання всю землю обняти
І в кожного душу вдихнути свою.

До неї навік прикипаєш  душею,
Цінуєш за світлі і чисті думки,
За милу дитинність, віршів панацею,
За сльози, неначе весняні струмки,

Що ллє мимоволі, як лихо побачить.
За запал юнацький і максималізм,
За розум холодний, а серце гаряче,
М'яке милосердя, стрімкий альтруїзм.

З такою зустрітись - справжнісіньке щастя:
Крилата, мов птаха, злітає  увись.
І хочеться просто торкнутись зап'ястка
І тихо сказати: "Світланко, вернись..."

Час не повернути...

  • 17.11.12, 01:27


«З усіх утрат втрата часу найтяжча» (Г.Сковорода)


"Стук - стук", - життя рахує звично дні,
Немов ворони жолуді у листі.
Ячать пташки у дальній стороні,
Знімає осінь золоте намисто.

Сталеві стрілки не вернуть назад -
Так день за днем минають сиві будні.
Сліпим дощем стікає листопад,
А на поріг стає безжально грудень.

Оголені дерева, мов дроти,
Їм хочеться забути - і забутись...
Дрижать від холоду і самоти.
А час іде... Його не повернути...