Де ти, дитинство?

На тій світлині дітлахів чимало,
Які ми радісні на ній і милі!
Ой, як духм'яно пахло сало
На паличках із яблуні і сливи!

Вогонь в багатті ясно пломенів,
П'янило чебрецем й полин-травою,
Пасли однолітки теляток і корів,
А біля них і я вмостилася з козою.

А їлось як на свіжому повітрі!
За смішками зникали "шашлики".
Затим бабусині - із ревеню та сливи -
У хід ішли смачненькі пиріжки.

Плелись історії (до них ми звикли),
Та й не помітили: насунула "гроза":
Корівки десь раптово зникли,
Й за ними поплелась бабусина коза...

Як ми шукали їх - охрипли з переляку!
Боялася бабусі і що ніч вже скоро.
Знайшлися всі: корови і телятка,
Й Берізка голову схилила у покорі.

Під вечір, стомлені, гуртом додому
Птахами мчали, мовби на крилятах.
Дивлюсь на фото - чи кому відомо,
Де те дитинство? Де його шукати?...