Розсипані мрії
- 01.04.12, 22:20
- СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
Вечір стомлений так поспішає
В сиві трави скоріш відпочити...
Я ж білесенькі крильця вдягаю
І лечу свою юність зустріти.
Вранці співом пташина розбудить,
Мов поливою вкритий, світанок.
А твій профіль, зі сну призабутий,
Постає серед слів-обіцянок.
Усміхнуся я , свіжа й щаслива,
Бо ти знову тягнувся до мене.
Тільки чом квилить пташка тужливо?
Та про що свідчить сонце черлене?
В один голос (ти бач, зговорились!)
Вони твердять: "Любов не вернути.
Не вдягай ти білесеньких крилець,
Образ твій ним давно позабутий..."
Як цілюще намисто з бурштину,
Так розсипались мрії на попіл.
По щоці покотилась сльозина -
Зник, нарешті, розмивчатий профіль.
15
Коментарі
Гість: друг 71
11.04.12, 22:31
An!mA
21.04.12, 22:31
Cherry-Moon
31.04.12, 22:38
sonce-33
41.04.12, 22:40Відповідь на 1 від Гість: друг 71
sonce-33
51.04.12, 22:40Відповідь на 2 від An!mA
sonce-33
61.04.12, 22:41Відповідь на 3 від Cherry-Moon
дякую
Гість: bayok
71.04.12, 23:05
Гість: thoughtless
81.04.12, 23:18
Приятный стих, такой воздушный... Но...
Опять стащила.
Гість: Sopliman
91.04.12, 23:18
Спасибо, грустно, но и весело одновременно
sonce-33
101.04.12, 23:46Відповідь на 7 від Гість: bayok
спасибо, амиго