Та все ж…
- 12.03.12, 22:48
- СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
Самотній вітер скиглив попід тином,
набрякло небо в сірому манто,
а холод, вовком виючи невпинно,
весну вдягав у снігове пальто.
Пронизливо і жалібно скрипіла
стара верба над заспаним струмком
і лиш підсніжник боязко, та сміло
прощався із нудним зимовим сном.
Поблідло сонце в хмарному галуззі,
так й не напившись усмішок сповна,
та все ж… один промінчик посміхнувся.
Тобі. Від мене. Це прийшла весна…
21
Коментарі
konfetti-s
112.03.12, 23:04
Я стала Вашою палкою шанувальницею!
Це неперевершено! Читаю і надихАюся!
Oliviya
212.03.12, 23:06Відповідь на 1 від konfetti-s
ой як приємно!!!!!!!
побільше вам натхнення і чарівного весняного настрою!
konfetti-s
312.03.12, 23:07Відповідь на 2 від Oliviya
Дякую, навзаєм.
анонім
412.03.12, 23:12
Oliviya
512.03.12, 23:17Відповідь на 4 від анонім
дяку дякую!
Гість: Арианна
612.03.12, 23:19
Гість: nastya1
712.03.12, 23:20
Tustusya
812.03.12, 23:21
Азмус
912.03.12, 23:34
як же не вистачає твоїх віршів, коли мовчиш...
та яка радість знову перечитати твої творіння!!!
супер, дякую що пишеш такі чудові вірши!
Кошкобабочка
1013.03.12, 01:04
Дуже ніжно і натхненно!
Єдине що дуже хочеться сказати - можливо спробувати переробити рядок з "підсніжником" на "пролісок"? А то увесь вірш так і світиться співочими українськими словами, а об "підсніжник" якось спотикаєшся, "пролісок" все ж рідніший.
Хоча я взагалі більше на російській пишу, тому прошу пробачити мене за це скромне зауваження.
Дякую за такий вірш, він підніс настій у цю мокрохолодну погоду!