Весняна еротика
- 09.02.12, 19:26
- СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
Радіють люди: вже весну
Веселики несуть на крилах.
Земля прокинулась від сну
І рястом наготу прикрила.
А спів пташиний розлетівсь,
Здається, по усьому світу!
Синиця вихваляє так весну,
Що умліває від знемоги вітер.
Від щебету прокинулись бруньки
І мріють стати зрілим листям.
В берези перси налились
Цілющим молоком, що ось-ось бризне!
ЇЇ чекала й я серед снігів,
Жадану весну, мить жадану:
НескАзаних ще стільки слів
Про те, що "залишилось несказАнним!"
3
Коментарі
Winged*Nika
19.02.12, 23:11
Очень красиво!
sonce-33
29.02.12, 23:18Відповідь на 1 від Winged*Nika
Есть у Лины Костенко выражение "несказане лишилось несказанним", поэтому, видишь, в кавычках. Это уже моя интерпретация в конце, а вообще я очень уважаю эту поэтессу - личность, дух нации, титан, это мало сказано
а все остальное - мое 
Winged*Nika
39.02.12, 23:25Відповідь на 2 від sonce-33
Честно, к стыду своему, знаю только имя, ничего ее не читала
sonce-33
49.02.12, 23:32Відповідь на 3 від Winged*Nika
обязательно прочитайте, сейчас кой-что брошу
Winged*Nika
59.02.12, 23:36Відповідь на 4 від sonce-33
Ок! Ток можна на ты?
Мы ж вроде одного возраста и в комментах друг другу не только розочки отсылаем 
sonce-33
69.02.12, 23:36Відповідь на 3 від Winged*Nika
Все більше на землі поетів,
вірніше –
тих, що вміють римувати.
У джунґлях слів поставили тенета,
але схопити здобич ранувато.
Зайці, папуги, гнізда горобині…
Великий щебет, писк і цвірінчання –
таке,
що часом хочеться людині
поезію шукати у мовчанні.
Хай метушиться дріб'язок строкатий,
міняє шерсть залежно від погоди…
Поете,
вмій шукати і чекати!
Найкращий вірш ще ходить на свободі.
sonce-33
79.02.12, 23:37Відповідь на 4 від sonce-33
Осінній день, осінній день, осінній!..
Вечірній сон закоханого літа
і руки, магнетичні уночі.
Вродлива жінка, ласкою прогріта,
лежить у літа осінь на плечі.
Дозріла пристрасть до вогню і плоду.
Пашить вогнем на млосному щаблі.
І торжествує мудрий геній роду
всього живого на живій землі.
Ще літо спить, а вранці осінь встане —
в косі янтарній нитка сивини,
могутні чресла золотого стану,
іде в полях — вгинаються лани.
Близнята-зерна туляться в покоси,
біжить юрба червонощоких руж,
сплять солодко черкуси-негритоси,
біляві яблука і жовта раса груш.
Рве синій вітер білі посторонці.
А в серце літа — щедрий сонцепад.
І зливками розтопленого сонця
лежать цитрини, груші й виноград.
Загусне промінь в гронах перегрітих.
А ляже сніг на похололі дні —
жагучий сон закоханого літа
в холодну зиму бр
sonce-33
89.02.12, 23:37Відповідь на 5 від Winged*Nika
на ты - нужно, я только за
sonce-33
99.02.12, 23:40Відповідь на 5 від Winged*Nika
Очима ти сказав мені: люблю.
Душа складала свій тяжкий екзамен.
Мов тихий дзвін гірського кришталю,
несказане лишилось несказанним.
Життя ішло, минуло той перон.
гукала тиша рупором вокзальним.
Багато слів написано пером.
Несказане лишилось несказанним.
Світали ночі, вечоріли дні.
Не раз хитнула доля терезами.
Слова як сонце сходили в мені.
Несказане лишилось несказанним.
- ну, цей мені дуже подобається, до речі, останні 3 вірші покладені на музику - співає бард Ольга Богомолець
sonce-33
109.02.12, 23:40Відповідь на 4 від sonce-33
Шипшина важко віддає плоди.
Вона людей хапає за рукава.
Вона кричить: - Людино, підожди!
О, підожди, людино, будь ласкава.
Не всі, не всі, хоч ягідку облиш!
Одна пташина так мене просила!
Я ж тут для всіх, а не для тебе лиш.
І просто осінь щоб була красива.