БАБУСИНА КАЗКА

- Розкажи мені, бабусю, казку, -
Жебонить малий, як річка.
На колінця садить Чебурашку,
Підпирають рученята щічки.

- Рік тоді був сорок п’ятий,
В травні закінчилася війна.
Молода Ганнуся жде солдата,
Всі прийшли – його ж нема…

- Ні, бабусю, казка ця негарна.
Це жорстоко, що солдата вбито!
Хай бійця діждеться Ганна,
Хай, рідненька, він лишиться жити!

- Той солдат, лишивсь живим, онучку…
Він живе в піснях твоєї мами.
Маками проріс у стиглім житі,
Гомонить у полі із вітрами.

У холоднім мармурі застиг навічно,
Стер кордони між теперішнім й минулим…
Спи, солодкий, ніч вже близько…
Та дитя давно уже заснуло.

СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ

БАБУСИНА КАЗКА

Останні статті

Коментарі