Очі весни

Сніг розтанув, крига скресла. І з землі воскресла Дивним цвітом осяйна Квітка, квітка весняна. Але то дівчина та квітка Й очі в неї, як у весни. Промінням теплим сяють, Що лід на серці розтає. Візьми ти моє серце Й зігрій в своїх руках, Бо скоро стане каменем Воно в моїх грудях. Застигне навіки В тілі моїм кров, Й ніколи не дізнаюсь Я що таке любов... І де ж та дівчина, що квітка, В якої очі весняні? Тебе кохаю я всім серцем

Не байдужа ти мені!