Двадцять п’яті роковини

Двадцять п’яті роковини
прип’ятських сиріт
Не забули – загубили
батька, діда слід
Двадцять п’яті роковини
ями у серцях
І латали й засипали
новий буде шлях
Новий буде? та старим я
досі не ходив
Того лісу ще не бачив
золотавих нив…
- - - - - - - - - - - - - - -
Хоч кричи, та край мій рідний
Зберегти не зміг
Ні поля, ні ліс, ні села
Від смертельних ніг
Від очей чорніших ночі
Ще сташніших рук
Двадцять п’яті роковини
В кожні двері...СТУК