Весняний вечiр

Сонце сiдає у вогняний човен

У мандри далекi рушає.

Рожевий вечiр на крилах лелеки

За обрiй на захiд злiтає.

Пахне весною й кохання вербою

Цвiте понад гаєм.

Променi сонця цiлують волосся

Добранiч, менi промовляють.

Стрiмким потоком з-пiд вежi старої 

Смотрич на волю тiкає.

Замкова велич красою перлини

На Товтрiв намисто лягає.

Я вiдпускаю печаль свого серця

Хмаринкою в весняне небо.

Нехай поплаче дощем теплим,тихим

Журбою на спомин про тебе.

Бiлим вином виграє дзвiнкий келих

У променях заходу сонця.

Мить весни птахом у серце ввiрветься

Коханню вiдчинить вiконце.

Осанна землi, oсанна веснi,

Життю i коханню осанна!

Весна мене кличе назустрiч до нього

Так радо, так щиро.......так само...