Інша

Інша

                                         Я, мабуть, вже не та. В моїх венах лиш кава,

Недопите снодійне, недозріла любов.

Часом я щось кажу, що сама й не чекала.

Щось пронизує ззовні і згущає всю кров.

Я уже не дивлюсь ані в землю чи в небо

Мої очі застигли поміж чорних афіш:

«Пошук блазнів нових», - може, спробувати треба?

Але я вже не та, і давно не для них.

Часом, я не живу, а десь поруч проходжу

Із запізненням, мабуть, на ціле життя

І собі вже брешу, коли слів не знаходжу

Я вже й іншим брешу, я, мабуть, вже не та…

E. G.