Pardonne moi ce caprice d'enfant...

Pardonne moi ce caprice d'enfant...

Я вкотре слухаю Мiрей

Бiль спогадiв картає серце.

Дитячих мрiй моїх  iмла, -

В очах твоїх вбачала Всесвiт.

Тебе кохала палко так,

Бездумно, сильно, до нестями

Я лиш розрадою була  - 

I  в цьому - найстрашнiша рана.

В грайливостi  очей моїх, 

В спокусi  вуст, у шовку тiла

Ти не розгледiв справжнiх мук,

Твоєю лише буть хотiла.

Завжди усмiхнена, п'янка

Життю вiдкрита i щаслива

Ночами плакала сама, -

Iллюзiї  скiнчилась сила.

У лiжку з  iншим я була,

Такий собi каприз дитячий

Тобою знищена до тла

Провину цю собi  пробачиш??

Чекати вибачень дарма,

За посмiшкою слiз не бачиш

Авжеж, давно я не сама

Спитати ще щось хочеш, наче?

Мовчання крига пролягла

Й останнiй пострiл слiв гарячих:

"Вибач менi, любий,

Мiй каприз дитячий

Я тебе кохаю...

За любов, пробачиш???"