Снігова королева

Літа минають все зникає,
Кохання перше вже пройшло
Хоча в думках воно блукає
Згадаймо ж ми те, що було...

Жила на світі королева,
що мала серце льодове,
Хоч і хоробре як у лева,
але неначе не живе.

Вона нікого не кохала
Жила якимсь життям своїм,
Недивно, що вона не знала,
що є у світі дорогим!

До всіх вона була байдужа
Та ось, щось трапилося вмить
Вона неначе як знедужа
І серце в неї чомсь болить.

Так...Королева закохалась
Вже починає тануть лід,
Весна у душу пробивалась
Зими почав зникати слід.

Її кохання наче крила,
що дали змогу їё летіть,
Все навкруги здавалось милим
Серденько тихо щось кричить!

І ось... Нарешті... Полетіла!
Уверх до неба піднялась!
Коханням очі засліпила
І висоти не злякалась!

Летіла і була щаслива!
Гадала буде так завжди...
Та хтось підбив їй тії крила,
вона і впала внікуди...

Сльозами хутко залялася
І повернути намагалась своє кохання
Та здалася...

Літа минають,все зникає,
Кохання перше вже пройшло
Хоча в думках воно блукає
Згадавши те, що загуло...