Вечір у Східному місті

Оксамитовий вечір лягає на плечі Східного міста...

Тиха кавярня, смак пряної  кави 

 і мушлів  із тіста.

Ятки, базари, мечеті, квартали 

у сонця в полоні.

Вільний квіт маків, газонні троянди 

яскраво - червоні.

Все пломеніє, горить, пристрасть гріє,

жагу надихає.

Тільки порожня печаль сумом в серці

у неї  зітхає.

В вільній неволі, в далекому краї 

що доля шукає?

Ні, не шукає, забути все прагне,

та память ще знає...

Десь, може, зараз, у Києві ріднім

він раптом згадає

Тінь її  сонця на сірих будинках,

що поряд блукає.

Ні обійняти, ні слова сказати - 

слідів вже немає...

В Східному місті, у тихій кавярні

її   хтось чекає...