СОН

Одного разу дивний сон мені наснився: Неначе я в воді глибокій опинився – Ну прямо як у казці – тільки-но заснув, Відразу ж у якесь водоймище пірнув. І от що дивно: я води не відчуваю, І ніби між людей – між риб перебуваю, Немов би я сиджу в якійсь оселі, І бачу я що риби всі щасливі і веселі. І кожна риба задоволена собою, Задерті в всіх носи, хвости трубою... Від думки дивної на мить я завмираю: Невже потрапив я до риб’ячого раю? А може краще у якоїсь запитати: „Чому пихаті тут усі мов депутати?” І що ж виходить? Наче в воду я дивився, Бо я на сесії, звичайно опинився. Як я дізнався? Та пішли навколо хвилі – Це Товстолобик на трибуну виліз. Відразу ж дав команду щоб Акула Негайно мікрофона увімкнула. І понеслися хвилі вже з ефіру: — Я дуже вдячний за отриману довіру! І відтепер я хочу щоб ви знали: Ви собі спікера найкращого обрали. Тепер питання: Ви зібралися усі? — А як же? – дружно кажуть Карасі. — Тоді прошу реєструвать свої мандати, І працювати почнемо, шановні депутати. Та раптом галас між рядів здійнявся. — Що трапилось, панове? – Головуючий піднявся. — Та, випадково хтось в щілиночку малу Замість мандата всунув Камбалу. — Складне питання, та не варто міркувати – Потрібно Камбалу негайно висувати. Від гомону прокинулась Тріска і затріщала: — Чому це Камбалу? Невже в нас інших мало? А поруч сонний Сом почав питати: — Невже когось там висувають в кандидати? Тут підключилась Мойва: — Кажуть: опоненти Готують кандидата в президенти. І ось в розмову втрутився Налим: — А я про таке мріяв, коли був іще малим. Судак промовив: — А чому б і не Ставрида? Погляньте, яка гарна й повновида. Та як почули ці слова Сардини, Повигинали вмить сріблясті спини, І ледве стримуючись, кажуть: — Пан Судак, Ви розумієте що кажете не так? Подала голосок блискуча Скумбрія: — А може краще президентом буду я? А Харіус почув і радить: — Дайте в пику дурі – Нехай висловлюється лиш по процедурі; Хай краще в президенти йде Салака... А та почула і від радості вже плака, Але тут як зарепетують Шпроти: — Такому не бувать! Ми проти! Проти! Проти! І ось немов у чані закипів парламент, А головуючий з трибуни верещить: — Ре-гла-мент!!! Шановні, що там робиться на дні?! — Та, кажуть – Сайру вже ґвалтують Окуні. Ой лихо! Як парламент вгамувати? А тут крім Камбали ще й Сайру рятувати... Акула в мікрофон вже окунів поносить, Червона риба – прапора червоного заносить. А головуючий кричить: — Шановні Скати! Гадаю, вам пора розряди випускати! Та зрозуміли це по своєму Кальмари – Вмить почали пускать чорнильні хмари. Заметушилися усі, лише Бичкові морди Беруть чорнило та вирішують кросворди. А що ж там роблять у президії Лящі? О, матір божа – розколупують прищі. А безсоромна, безалаберна Мерлуза – Ще того ліпше – вивалила пуза, А голова в газеті наче у норі – Сидить і випускає пузирі... Та раптом Хек захеканий до залу увірвався, Через чорнильну хмару ледь пропхався, Аж на очах з’явилась чорна плівка. Він її стер і тихо каже: — Голодівка... Та мабуть щось не те почув Мінтай, Бо швидко вигукнув: — Мерщій розповідай – Де дівка гола? Чи одна вона, чи скільки? Хек вже оре: — Проголосили голодівку Кільки!!! Мінтай промовив: — Дуже кепська справа. Потрібна тут комісія центристсько-ліво-права – Нехай її очолить панночка Піранья. Ну що? - ... — Не чую інших побажань я. Тоді до справи і негайно з'ясувати – Які вимоги будуть Кільки висувати... — Та, промовляє Тюлька – то не мазохісти – Вони голодні бо немає в них що їсти. — Так ось у чому справа – забубнили депутати. — Женіть у шию дармоїдів клятих! — Ви бачите? Знайшли де страйкувати, — Своїм обранцям заважають працювати... І знов у залі страсті закипіли, Бо Окуні тепер вже Воблу зачепили, Ще й Осетри волають що вони не стерплять, Якщо до них у фракцію полізе всяка Стерлядь. ... А он зчепилась з Палтусами Щука: — Бюджет, пояснює – найважливіша штука, А по сусідству огризається Білуга: — Та що ви кажете? Це справа зовсім друга... А тут В’юни з Вуграми налагоджують зв’язки, Та так зв’язались – наче в вузолок шнурки... Аж ось на Коропа Дзеркального я погляда кидаю – І аж злякався: я вже й сам як риба виглядаю. І думка промайнула: треба геть тікати, А то ще і мене запишуть в депутати. Та от куди тікати? Лиш вода навкруг, Хоча б хтось кинув рятувальний круг. Нажаль себе я сам повинен рятувати, Для цього починаю свої очі відкривати. Вже повністю прокинувшись, я бачу: буть біді, Бо й поза сном я все знаходжусь у воді. Та поступово страх кудись відходить, Бо дійсність із води мене виводить. Тепер я знаю: щоб не бачить сни погані – Не варто засинати в повній ванні.

P.S. Твір написаний мною в 1998 році, 

та здається мені - що актуальності 

він не втратить ніколи...