Можливо серце вже не зрозуміє

Можливо серце вже не зрозуміє
Можливо розум не відчує знов
Те відчуття , що наче попіл тліє
Та обпікає мов гаряча кров…
Те що давно пов’язане з тобою
Неначе карбом на моїм чолі
Поклич мене… поклич мене з собою
Лишаю напис на холоднім склі
Між твоїм пеклом і самотнім раєм
Різниця тільки у твоїх очах
Немов сліпа без тебе я блукаю
І знову поруч ти у моїх снах.
Залиш мені , залиш себе благаю
Не покидай мене, безсила я
Хто поєднав нас? Я на жаль не знаю.
Та ти лиш мій. А я лише твоя.
Пусті слова, пусті думки і очі.
Пуста душа – не має вороття
Можливо я життя віддати хочу
Не просто так , а за твоє життя.
Можливо так ховаючись від болю.
Не розуміючи куди мені іти.
Своє життя забрати я дозволю.
Та лиш тобі і тільки назавжди.
Твоя любов мій рай і моє пекло
Вона вбива мене, даруючи життя
Коли цілую губи твої теплі.
Мене ти кличеш знов у забуття.
Ти допоміг багато зрозуміти
Своїм коханням душу відродив
Ось тільки як без тебе мені жити
Чомусь мене ти так і не навчив.