Лiричний вiрш...

  З надiэю на мир i доброту,
Я вранцi йшов на ту розмову,
I впевнений я був, що ми з тобою,
Дiйдем консенсусу у наших почуттях.
Але чомусь так сталося, що знову
Представ я хамом у твоiх очах...

Ну так, сказала ти, що любиш,
Сказала, що сумуэш ти всi днi,
I що давно вже ти готова,
Вiддати найдорожче все менi...

Але скажи, ну де ж той гнiв узявся,
В твоiх очах, коли сказав тобi:
- За двiстi баксiв, я б за тебе взявся,
А якщо бiльше, то не по кишенi це менi...

Ти, як та фурiя крутнулася на мiсцi
I гнiвно й швидко геть пiшла...
-Чекай, не зрозумiв, що мало двiстi -
Кричав я в слiд тобi такi слова...

Та через тиждень, якось все вляглося,
Через тиждень, знову ти прийшла...
Все ж таки, менi чомусь здалося,
Що тебе задовiльнила та цiна...