Місто Лева

Себе відкрию зачарованому Львову.

Чи стане рідним, чи зітреться із душі?

Чи очі стомлені від прози схочуть знову

Читати Місто Лева як вірші?

Куди вестимуть старовинні тротуари:

До серця чи від нього, навпаки?

Чи пронесу його священні чари

У пам’яті крізь простір і роки?

Чи вічний спів церковних дзвонів зможе

У грудях друге серце оживить,

Щоб кожен час і, щоб хвилина кожна

Зостались в пам’яті, як  сповідальна мить…

Настав  цей час, з тобою я зустрілась.

І зачарована не сміла говорить…

Твоє в мені, моє в тобі забилось

Єдине серце, зайнялося і горить.

Ці дивні дні у місті сновидіння,

Де час помер, а мить не знає меж,

Де як живі старого храму тіні,

Й струмочки сонця у бійницях вічних веж.

Французький  шлях, бруківка італійська,

Німецька догма і англійська простота,

Розміреність і зваженість латвійська,

Іспанська вичурність, швейцарська чистота.

Тут цілий світ, проте ти завжди вдома,

Де відчуваєш хто ти, звідки і куди.

Такий святий, незнаний і знайомий,

Мене мій Львів до сповіді веди…