Одна-єдина мить

Ще вчора вересневий дощ холодний лився,

Ще зранку ми були звичайними людьми.

Та за одну секунду світ увесь перемінився,

Коли з тобою поглядами стрілись ми.

                                                 Житття навколо вирувало,

                                                 Та зупинилася для нас блаженства мить.

                                                 І я все більше й більше поринала

                                                В твоїх очей бездонную блакить.

Десь там в реальності на нас чекали,

Кудись,до когось треба було йти.

Та часу плину ми не помічали,

У цілім світі були тільки я і ти.

                                                  Слів не було...Вуста наші мовчали,

                                                  Лиш говорили очі і серця.

                                                  Здавалося,що душі з тіл повилітали,

                                                  І вічністю ставала мить оця.

Неначе сонечка яскравий промінь

В моїй душі сьогодні засіяв.

Ти місячним сріблястим сяйвом

До мого серця стежечку проклав.

                                                     Ви скажете мені-так не буває,

                                                     Та хто не вірить,тому й не щастить.

                                                     Ми деколи миттєвостей не помічаєм.

                                                     Та може все життя змінити одна мить.