Я тоді ще не знала, що таке є кохання

Я тоді ще не знала, що таке є кохання,

й відпустила від себе тебе назавжди,

Я тоді, ще не знала, що таке є страждання,

Як від болю німого все шкребе на душі.

Згадки линуть, мов птиці, і кружать наді мною.

І не можу змиритись й відпустити тебе,

Я вмиваюсь слізьми, витираюсь журбою,

І чекаю на те, що зустрінемось ми...

Хай це буде лиш мить, хай не скажеш нічого.

Лише погляд мені кинеш в слід й промовчиш,

Та я буду чекати, щоб піймати цей погляд,

Бо мені, як нікому, він буде близький.

Може й слово яке мовиш в згадці до мене,

(і від сщастя в очах заблищала сльоза):

           -Скільки років чекала, я чекала на тебе,

           Образ твій і усмішку я в душі берегла.