Дж.Г.Байрон "Фраґмент"

..........................................,на пам`ять мій найкращий переклад з Байрона-)

.

Якби я здужав річку переплити взад

до джЕрела дитячого добра і зла,

я б понад тими не вертався берегами,

знівеченими жовтими лугами.

Хіба зтекти униз, упасти в море,

ім`я позбутись, рештки непокори?...

...Чим є та Смерть? пристанком Серця?

кінцем того, що Світом зветься?

Життя- то візія. Що бачу я,

існує по собі, а зву- життям.

Осіб відсутніх мертвими назву,

тих, що з собою тягнуть в путь,

навіжені, збавляють нас спочину

то спогадом у сні, то тихим чином.

У метв`яків, відсутніх зимні жили:

хіба не ті, що в спогадах лишились;

ті, хто не з нами- мертві, стилі бо,

вже не такі, як знали ми- турбот

і радощів позбавлені. Чи пам`ята

хтось їх, мерців? Ґрунти, вода

над ними; ми- на цьому боці.

Надійде час лежать під коцем-

пилюка мовчки всіх прийме:

спіткає нас, як інших, Смерть.

 (...................................................)

Підземні мешканці понапхані в могили:

що лИшилось крім цвинтарної глини?

Тисячолітній попіл землю вкрив:

чи всюди він, куди б ти не ступив?

Мерці мовчазні в келіях живуть,

кордони стін не здатні перетнуть?

Окрема мова в них? У чому сенс

півночного буття, ґрунтОвих мес

німих, без рухів? Земле, о!

РодИла нащо? Де пішло?

Там- діти твОї, Земле...Ми

як бульбашки: нам жито-мить.

ЦвинтАр- ебенова щаблина,

портал ,крізь котрий люде линуть

до переповненой печери,

до мандрів духа нескінчених,

де я збагнув би переходи

речей глибинних у породи

і незрічені чудеса,

заїсте би, освідчив сам.

.

(переклад з анґлійської- Терджиман)